Коли Михайло Саакашвілі припинить говорити про корупцію

Підтримка Заходом антикорупційної кампанії, розгорнутої в Україні проти відомих постатей, може пояснюватися трьома причинами: примусом влади до прискорення реформ, великою приватизацією і підготовкою ґрунту для пом'якшення санкцій проти РФ.

Після публікації матеріалу "В Україні розпочалася операція "наступник" від деяких читачів довелось почути критичні зауваження, мовляв, підігруємо російській пропаганді, що розповідає про американський вплив на українську політику. Як ніби це секрет полішинеля. Пояснюємо: пропаганда Кремля витрачає величезні ресурси зовсім на інший вектор - вона створює міф про "втому" Заходу від України. Насправді немає ніякої "втоми", що підтвердила жорстка реакція наших партнерів на відставку міністра Абромавичуса.

Якщо рік тому Захід був готовий на багато що заплющити очі, аби не розпалася проєвропейська парламентська коаліція і наші політики не наступали на граблі Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко, то зараз ситуація дійсно змінилася. Вимоги до влади стали жорсткіше, але при цьому ніхто не говорить про згортання програм допомоги нашій країні. Києву подають чіткі сигнали, що, по-перше, пора прискоритися з реформами і не тільки Кабміну, але і всім іншим гілкам влади, по-друге, відійти від практики зміни членів уряду на догоду чиїмось бізнес інтересам, по-третє, конкретизувати позитивні сторони реформ, наприклад, почати саджати корупціонерів. Інакше рейтинги влади підуть в штопор, і уникнути дострокових виборів парламенту, так і, ймовірно, президента, не вдасться. А Заходу потрібні у нас не вічні вибори, а прогнозована владна команда, яка встановить зрозумілі правила гри та сама ж буде їх дотримуватися. Звідси перша версія коригування відносини США і країн ЄС до України: доводиться лякати вітчизняні еліти.

Сьогодні багато розмов про перевибори і про роль Міхеїла Саакашвілі в політичному процесі. Одні дивляться на нього як на "месію", який здатний швидко все вирішити, інші - як на деструктивний елемент, чия активність загрожує не тільки достроковими парламентськими виборами, але і більш серйозними потрясіннями. Його критики застерігають: масштабна політична криза лише погіршить ситуацію і зіграє на руку Кремлю. Там активно вибудовують ще один міф: в Україні постійний бедлам, бо "ДНР/ЛНР" відмовляються мати справу з Києвом. До речі, у нас теж багато помітили, що глава Одещини уникає прямих відповідей на питання про долю окупованих територій. Що наштовхує на два припущення. Перше - технологічно Саакашвілі не вигідно щось обіцяти, плюсів це йому не принесе, друге - у нього просто немає відповідей. У Грузії не відмовилися від окупованій Абхазії і Південної Осетії, конфлікт просто застиг. Вирішити таким же способом ситуацію з Кримом і частиною Донецької та Луганської областей не вийде, надто багато жертв принесла нам війна.

Навряд чи хтось сумнівається в бажанні Саакашвілі привести свою партію до парламенту. Як і його бажання очолити український уряд. Однак існують великі сумніви, що сьогодні такий розвиток подій вигідно Вашингтону. Швидше за все, роль Саакашвілі дещо інша - своєю активністю він змушує владу до "послуху". Страх перед політичною кризою, що обіцяє їй величезні втрати, повинен зробити її більш поступливою в багатьох питаннях, в першу чергу в питанні приватизації. І до тих пір, поки західного інвестора не допустять до ласих активів, поки в його конкуренти не будуть пхати великих українських бізнесменів, антикорупційну тему Саакашвілі і його соратники не "вимкнуть". І це друга версія, чому Захід допікає Київ вимогами посилити боротьбу з "корупціонерами" у вищих ешелонах влади.

Західного (у тому числі американського) інвестора цікавлять ключові напрямки - енергетика і земля. З продажем землі у нас ситуація щоразу впирається в політичну площину, тому що завжди знаходяться політики, які голосно кричать, що все скуплять олігархи. Чи заїжджі буржуїни. З енергетикою інша проблема - навколо неї дійсно безліч схем, які дають величезні прибутки і колишнім, і нинішнім бізнесменам, близьким до влади. Антикорупційна кампанія декого з них міцно припечатала. Наприклад, скандал з Миколою Мартиненком, який має відношення до "Енергоатому" (це визнав голова Фонду держмайна Ігор Білоус) експерти пов'язували з бажанням американської компанії "Вестенхаус" закріпитися на нашому ринку атомної енергетики. Іншими словами, підсумком приватизації в Україні має стати прихід на наш ринок великих західних компаній. З одного боку це добре, оскільки стане поштовхом для економіки, з іншого - максимально посилить залежність Києва від політики західних еліт. Погодитися на такий сценарій нашим політикам непросто.

Третя версія, яку довелося зустрічати, - європейці актуалізували тему відсутність боротьби з корупцією в нашій країні, щоб знайти причину для пом'якшення санкцій проти Росії. Мовляв, якщо ви не здатні навести порядок у своєму домі, чому ми повинні нести збитки. Подібна версія пахне російською пропагандою, тому що, по-перше, санкції ніхто знімати не буде, оскільки Москва нічого не робить для виконання Мінська, по-друге, рішення щодо санкцій беруть не окремі президенти чи прем'єри, а Захід в цілому. Там вміють переконувати нестійких у правильності загальної політики щодо Путіна. Що ж стосується неприємних для нас публікацій у західній пресі, то це набагато краще, ніж про нас забудуть.