Жіноче обрізання: чому з цим треба боротися

Сучасні українці давно звикли дивитися і рівнятися на розвинені західні країни. І це, безумовно, правильно. Але за межами нашого інтересу часто залишаються проблеми країн третього світу. І потім ми з жахом відкриваємо для себе, що десь на периферії нашої уваги досі практикують моторошні варварські звичаї, передає Ukr.Media.

З 2003 року, згідно з рішенням ООН, в усьому світі встановлено День боротьби з жіночим обрізанням - 6 лютого. Ця страшна процедура, яка калічить дівчаток на все життя, до цих пір практикується в багатьох країнах: Індонезії, Ємені, Єгипті, Малі, Сомалі, Дагестані та багатьох інших.

Що таке жіноче обрізання?

На відміну від чоловічого обрізання, яке не несе ніяких негативних наслідків для організму, а іноді і благотворно впливає на здоров'я, жіноча процедура залишає людину, фактично, калікою.

У різних країнах операція проводиться зі своїми особливостями. Десь зовнішні жіночі геніталії видаляють тільки частково (що, правда, теж дуже погано впливає на здоров'я і психіку), а подекуди і повністю. За даними ЮНІСЕФ цю операцію на даний момент перенесли близько 200 мільйонів жінок у 30 країнах світу.

Найчастіше операція проводиться дівчинці у віці близько п'ять років. Причому, що дивно, наполягають на процедурі і проводять її інші жінки. Місцеве духовенство, наприклад, в Дагестані, активно їх в цьому підтримує. Як заявив якось муфтій Ісмаїл Бердиєв:

"Наскільки я знаю, це робиться для того, щоб жіночу спритність трохи заспокоїти. Здоров'ю це абсолютно ніяк не заважає ".

Навряд чи муфтій є кваліфікованим медиком і може з такою впевненістю про це говорити. Тим більше, що справжні лікарі притримуються діаметрально протилежної точки зору.

Шкода здоров'ю

Всесвітня організації охорони здоров'я (ВООЗ) дуже давно стурбована проблемою жіночого обрізання, намагається з цим явищем боротися і максимально поширювати правдиву інформацію про непоправну шкоду цієї процедури для здоров'я.

За даними ВООЗ у дівчаток, які пройшли обрізання, часто згодом буває сепсис, різноманітні інфекції, хронічні болі, розвиток кіст, порушення циклу. І, звичайно, великі проблеми з пологами, супроводжувані кровотечею. Бувають і випадки повного безпліддя.

У країнах третього світу операція проводиться некваліфікованими людьми, які використовують для цього нестерильні інструменти. У хід йдуть не тільки бритви і леза, але іноді і скло, гострі камені і навіть нігті. Наприклад, в Уганді обрізання роблять кільком десяткам дівчат одночасно і одним ножем.

Крім того, навіть якщо б ці процедури проводилися б лікарями з абсолютно стерильними інструментами, шкода для здоров'я все одно нікуди не дінеться. Адже операція така в першу чергу покликана знищити жіночу сексуальність. Після обрізання більшість жінок вже навряд чи зможуть отримувати задоволення від сексу. Про комплекс психологічних проблем можна вже і не говорити.

Чи винен іслам?

Неважко помітити, що більша частина країн, де практикується жіноче обрізання - це ісламські країни. При цьому в Корані про таку практику немає ні слова, і судячи з тих даних, якими володіють історики, послідовники пророка Мухаммеда жінок в такий спосіб не калічили.

Проблема в тому, що в ісламі існує такий окремий комплекс життєвих правил, як адат. Адат - це доісламські традиції регіону, які проповідники вважають не дуже шкідливими і такими, що не суперечать Корану. В результаті склалася ситуація, коли різні жорстокі ритуали, на кшталт жіночого обрізання не були викорінені, а тепер багато ісламських проповідників грудьми стають на їх захист.

Як боротися?

На щастя, і серед ісламських проповідників є прогресивні люди. Так, наприклад, масштаби практики жіночого обрізання у Єгипті істотно зменшилися після того, як теолог і богослов Юсуф аль-Карадаві видав спеціальну фетву, в якій роз'яснив, що до ісламу це не має ніякого відношення. Завдяки зусиллям деяких богословів і жіночих організацій, обрізання в Єгипті заборонили в 1997 році. Втім, його продовжують робити підпільно.

Дуже багато для боротьби з обрізанням зробили сміливі жінки, які відкрито виступали проти отаких процедур. Особливо гостро це питання було порушено на міжнародному рівні після публікації і екранізації книги сомалійської моделі Варіс Діріє "Квітка пустелі". Зараз Діріє очолює Фонд по боротьбі з жіночим обрізанням і є Спеціальним послом ООН.

На жаль, багаторічні традиції, навіть такі жорстокі, не можна скасувати одним розчерком пера. Люди продовжують калічити своїх дочок, навіть під загрозою покарання, вважаючи, що таким чином допомагають їм. Тому першою і головною зброєю проти цієї нелюдської практики є поширення інформації про її шкоду та непоправні наслідки.