Про вахту зазвичай сперечаються так: одні кажуть, що людина пів життя проводить далеко від сім’ї, інші — що на п’ятиденці вона бачить дітей лише ввечері, та й то втомленою. Якщо порахувати, виходить за графіка «15 на 15» або «місяць через місяць» повних днів удома на рік більше, ніж у того, хто працює з понеділка до п’ятниці. Але ці дні організовані зовсім інакше, і платить за них уся сім’я.
П’ятиденка — близько 120 повних днів удома, «15 на 15» — близько 182
На п’ятиденку за рік припадає близько 104 вихідних, плюс відпустка — це приблизно 17 робочих днів. Виходить близько 120 повних днів удома. Решта — вечори після роботи, їх близько 240.
За графіка «15 на 15» або «30 на 30» вдома минає половина року — близько 182 днів, а відпустку вахтовику дають додатково до цих днів. Щоправда, частину з них з’їдає дорога. Коротка вахта — це 12 поїздок туди й назад на рік, місячна — 6.
Якщо їхати по дню в кожен бік, за графіком «15 на 15» вдома залишається близько 158 днів, за «30 на 30» — близько 170. А от «два місяці через місяць» за кількістю повних днів удома майже не відрізняється від п’ятиденки: близько 120.
Зате у вахтовика немає жодного звичайного вечора половину року. Але й «кожен вечір удома» не завжди означає «бачить дітей».
Одна дружина гірника розповідала: поки сім’я жила в селищі при руднику і чоловік працював там по 12 годин, він ішов до того, як діти прокинуться, і повертався, коли вона вже поклала їх спати. Тому вони повернулися до свого міста, а чоловік перейшов на вахту.
І навпаки, один батько-вахтовик казав, що тепер ходить на шкільні заходи дитини — на п’ятиденці так би не вийшло.
Два тижні вдома після вахти — відпочинок, який відпрацьовано заздалегідь
Міжвахтовий відпочинок здається подарунком, але його заробили заздалегідь. На вахті зазвичай працюють без вихідних, зміна може тривати до 12 годин, і все, що людина перепрацювала, складається в дні вдома. Два тижні по 12 годин — це і є два тижні відпочинку.
Що далі об’єкт, то довша вахта
В Україні найпоширенішим графіком називають саме «15 на 15». Але що далі їхати до об’єкта, то частіше працюють місяць через місяць: міняти людей часто — надто довго й дорого. У моряків далекого плавання рейси й зовсім тривають по три-чотири місяці. На суходолі в Україні вахта за правилами — не довша за місяць, у виняткових випадках до двох.
Кілька днів, щоб звикнути, — і важкі дні перед вихідними
Який графік легший для сім’ї, єдиної відповіді немає. Важче при «стиснутих» графіках, де робота триває більш ніж удвічі довше за відпочинок, — наприклад, чотири тижні через один. Але й надто короткий не рятує: у дружин гірників напруження було сильнішим при «7 через 7», ніж при «14 через 14». Кожен приїзд і від’їзд — окреме потрясіння, і при короткому графіку їх просто більше.
Особливо напружені дні — самі переходи: перед від’їздом і перші дні після приїзду, поки всі заново звикають одне до одного. Сварок у ці дні буває більше. Навіть після тижневої розлуки, щоб знову зблизитися, може знадобитися два-три дні. Тому пів місяця вдома — це не пів місяця сімейного життя.
Дружинам від’їзд дається важче за приїзд. Норвезькі дослідники опитали дружин моряків, які йдуть у рейс на місяць-півтора: перед від’їздом чоловіка часто нервувала третина з них, а коли він приїжджав — лише 11%. Стільки ж, третина, часто нервували через те, що не знали точно, коли він поїде. А от сама тривалість розлуки й кількість днів удома їх майже не турбувала. З незручностей найчастіше називали раптові перенесення графіка й навчання, призначене впритул до сімейних свят.
Дітям, за відчуттям матерів, було легше, ніж їм самим. А чотири з десяти дружин визнали, що хоча б іноді поступаються в суперечці, тому що він скоро поїде.
Поки чоловіка немає, усе термінове вирішує дружина — і в неї з’являється свій порядок
Поки вахтовик на роботі, дім, діти й усі термінові справи — на іншому дорослому. Сумують майже всі, але найбільше дружин моряків турбувало інше: якщо щось трапиться, розбиратися доведеться самій. Найважчим у вихованні дітей батьки називають постійне перемикання (то вдвох, то сама) і потребу щоразу заново з’ясовувати, хто за що відповідає.
За час відсутності чоловіка в дружини складається свій порядок, і більшість зберігає його й при чоловікові. Але чотири з десяти сказали, що рішення, які вони ухвалили без нього, хоча б іноді стають приводом для суперечок, коли він повертається.
Водночас багато хто бачить у такому житті й плюси: час для себе, поки його немає, і час удвох, коли він повернувся.
«У мене два життя, і в обох свої плюси й мінуси», — так описували це самі дружини.
Окрема історія — «тато-свято». Поки батька немає, дисципліна тримається на матері. Повернувшись, він хоче залишитися для дітей героєм і не карає їх — і мама виявляється єдиною суворою в домі. Звідси й неслухняність дітей, і сварки між батьками.
У дітей вахта теж дещо змінює: вони можуть взяти на себе нові обов’язки — почитати молодшому перед сном, погодувати собаку — і пишаються цим.
Що допомагає сім’ям вахтовиків
Заздалегідь домовитися про важкі дні. Свята без нього, дні перед від’їздом, перші дні після приїзду — їх краще обговорити до того, як вони настануть. Що далі наперед відомий графік, то легше це зробити.
Дотримуватися єдиних правил для дітей на двох: що дозволено при мамі, те й при татові.
Спілкуватися щодня: надсилати фото дітей, робити відеодзвінки чи бодай коротко телефонувати. Також важливо, щоб вахтовик міг зателефонувати додому, коли потрібно, і поговорити без сторонніх.
Для дітей психологи радять прості речі:
- Календар, де видно, коли тато їде й коли повернеться, — діти наліпками відраховують дні;
- Спільну справу, якою батько й дитина займаються, коли він удома. Про неї потім можна говорити телефоном;
- Відео на телефоні, де тато читає улюблену казку на ніч;
- Записку від нього на свято, яке він пропустить;
- А після приїзду варто не завалювати дитину подарунками «з почуття провини»: дітям потрібніший час разом.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!