Новини України

Худих в дружини не брати і інші правила сімейного життя на Русі

Можна блудити, шмагати дружину, одружуватися три рази, не більше.

Створення сім'ї відповідальне заняття і якщо сьогодні ми живемо в цивілізованому світі і дотримуємося певних правил моралі, то в далекі часи все було по-іншому, передає Ukr.Media. Сьогоднішні жінки з усіх сил намагаються бути стрункими адже саме таких люблять більшість чоловіків, але якщо б ми раптом перенеслися в часи селянської Русі, то на худосочну панночку ніхто б навіть не звернув уваги, віддавши перевагу рожевощокої пампушкі. Так, чоловікам, до речі, теж припала б до душі життя в тому часі, адже раніше на Русі зрада зовсім не вважалася перелюбом, а була лише блудом. Читайте далі і ви дізнаєтеся про інші особливості подружнього життя стародавньої Русі.

Худих в дружини не беруть

Худих в дружини не брати і інші правила сімейного життя на Русі. Можна блудити, шмагати дружину, одружуватися три рази, не більше.

Худі дівчата у наших пращурів не котирувалися: раптом виявиться марною або не зможе виносити дитину. Худоба вважалася рівносильною хворобливості, а хвора дружина в господарстві не потрібна. Та й добробут батьків, коли не змогли відгодувати, піддавався сумніву.

А на щічці родимка, а в очах любов...

Толку-то... Зараз родимка на щічці — синонім краси, а раніше власниць таких (та й взагалі мали якісь відмітини на тілі: родимки, шрами, удари, не кажучи вже про серйозні каліцтва) заміж не брали. Нежить або захриплість також могли вплинути на думку сватів, тому до їх приїзду дівчину терміново приводили в порядок.

Була здорова, стала худа

Втім, бувало й навпаки: здорову наречену «псували» — як, наприклад, у царській сім'ї Романових. Коли Михайло Федорович нагледів собі за дружину бідну дворянку Марію Холопову, з нею трапилася несподівана хвороба: «рвало і ламало нутро і була опухла». Невдалу наречену разом з родиною заслали до Тобольська. А дівчині лише з подачі матері нареченого, черниці Марти, підсунули солодощі з несвіжими збитими вершками і сметаною.

Причепуритися на вихід

Якщо дівчина не могла на самоті залишити стіни рідної домівки, то заміжня жінка не мала права кудись вийти, навіть в церкву, без дозволу чоловіка. Зате, якщо вже покидала сімейне гніздо, то при повному параді: насурьмив брови, нарумянившись і набелившись, «притому так грубо і помітно, що здається, ніби хтось жменею борошна провів по обличчю їх і пензлем пофарбував щоки в червону фарбу».

Дружини знатних людей їздили в закритих каретах, обтягнуті червоною тафтой, де «сиділи з пишністю богинь».  Поряд бігли прислужники.

Шмагати — наодинці

«Домострой» (звід правил і настанов XVI століття) ввів певні обмеження у звичні відносини. Бити дружину рекомендувалося «не перед людьми, наодинці повчити» — «плеткою чемненько побити, за руки тримаючи». Іноземці дивувалися, що при всьому при тому «російські дружини в частому биття і бичуванні вбачали сердечну любов, а при відсутності їх — нелюбов і неприхильність чоловіків до себе».

Ніч з чужою жінкою — блуд, а не перелюбство

Якщо одружений проведе ніч з іншою жінкою, це не перелюб, а всього лише блуд. Перелюбником вважався той, хто мав на стороні тривалий зв'язок з чужою дружиною або коханку і дітей від неї. 

Викрита в блуді заміжня жінка повинна бути біта батогом, а потім кілька днів провести в монастирі, харчуючись водою і хлібом. Після чого її вдруге б'є чоловік за запущену роботу по дому. 

Гостю — горілку і поцілунок

Дорогого гостя після бенкету чекав десерт. На знак особливої поваги і любові до нього виходила пишно виряджена дружина господаря і власноруч подавала чарку горілки. 

Снохачество — пробачити гріх

«Ніде, здається, крім Росії, ні принаймні того, щоб один вид кровозмішення придбав характер майже нормального побутового явища, отримавши відповідну технічну назву — снохачество», — писав Володимир Набоков. Явище це, коли свекор жив з дружиною сина, щосили було поширене в російських селах. Сприяли цьому довгі відлучки коли чоловіки йдуть у солдати або їдуть на заробітки. Схилити до співжиття угодами або погрозами молоду дівчину, яка залишилася в чужому будинку, батькові сімейства вдавалося майже завжди. У народі цю справу не засуджували, ставилися з розумінням, говорили: «любить Невістку. Він з нею живе як з дружиною, сподобалася йому».

Набридла дружина — іди в монастир

Якщо сімейне життя зовсім розладналася і на світ між подружжям немає надії, то один з них може піти в монастир. Коли піде чоловік, а дружина його знову вийде заміж, той хто пішов може стати священнослужителем, навіть якщо колись варив пиво. Якщо ж жінка безплідна, то, відправивши її в монастир, чоловік має право через шість тижнів знову одружитися.

У кодексі норм «распуста» (розлучення), що входить до складу «Статуту князя Ярослава» (XIII століття), наводилися приводи розлучення з дружиною: у випадку перелюбу, підтвердженого свідками; через спілкування з сторонніми без дозволу; за замах на життя чоловіка або неповідомлення про загрозу такого. Дружина, у свою чергу, могла попросити розлучення, якщо чоловік «наклепницькому звинувачував її у зраді» (без доказів). Приводом також могло послужити тривалий безвісна відсутність другої половини, коли місцезнаходження невідомо.

Четвертий шлюб — поза законом

Святитель Григорій Богослов говорив: «Перший шлюб — закон, другий — понуже прощення слабкості заради человеческия, третій — законозлочин, четвертий — нечестье, понеже свинське є житіє». Тим не менш вдівці і розведені одружилися — і третього, і четвертого разу. Церква, хоч третій шлюб і засуджувала, але все-таки вважала, що це краще, ніж жити у гріху. А ось четверте за рахунком обзаведення сім'єю однозначно вважалося незаконним. Шлюб піддавався негайному розірванню, а священик, повенчавший таку пару навіть по невіданню, позбавляли сану.

Хочеш дружину — завіса ікони

Виконанням подружнього обов'язку, хоч і було це справою законною, воліли Господа не ображати. Перед тим як приступити до справи, знімали натільний хрестик. Якщо в кімнаті висіли ікони з ликами святих, їх ретельно завішували. У цей день краще було не відвідувати церкву, а вже якщо виникала непереборна потреба, то тільки ретельно обмившись і переодягнувшись в чисте.

Вдова — глава сімейства

Жінка, яка втратила чоловіка і більше не вступила в шлюб, автоматично отримувала всі ті права, яких була позбавлена в шлюбі. Вона керувала майном, ставала повноцінною господинею у своєму домі і главою сім'ї, якщо така була. У суспільстві вдови користувалися повагою.

Підпишіться на новини «UkrMedia» в Google або Facebook.

 

Останні новини
Зараз читають
Схожі новини