Народження запланованої дитини, напевно, найбільше щастя, яке може статися з дорослою людиною. Тримати дитину на руках, бачити, як він або вона робить перші ще невпевнені кроки, як посміхається і сміється - ні з чим не порівнянна радість, інформує Ukr.Media.
Але як би ви цього не хотіли, дитина - це не тільки радість, це ще і великі клопоти. Причому це стосується не тільки того, чим нагодувати і як уберегти дитину від хвороб. Це пов'язано і тим, що дитина росте. У неї з'являється власний характер, почуття. Щось їй не подобається, чогось вона хоче в що б те не стало. Пік капризів з будь-якого приводу припадає на п'ять-шість років.
Мама не дозволяє тупнути ніжкою в калюжу, тато не хоче на планшеті включити мультфільм - і тоді дитина починає вередувати, закочувати істерику і голосно плакати.
Деколи заспокоїти «маленького тирана» буває дуже проблематично. Він тільки сильніше, починає ридати і клянчити бажане.
Дитячі психологи в такому випадку рекомендують сказати малюкові тільки одну фразу. Точніше задати йому питання: «Це велика, середня або зовсім маленька проблема?». Дитина перестане вередувати від подиву.
Коли син або донька придумає відповідь, то вкажіть малюкові ще одне питання: «Як ти думаєш, який вихід із цієї ситуації у нас може бути?». Для того щоб відповісти на два простих питання, йому самому доведеться аналізувати ситуацію, шукати з неї вихід.
Навіщо це потрібно? Дитина з раннього віку почне самостійно приймати рішення, відокремлювати дріб'язкові проблеми від справді важливих. Звичайно ж, на перших порах малюк буде будь-яку заборону сприймати як «велику» і навіть «найбільшу» проблему.
Тому спочатку вам доведеться поступатися його примхам. Але, принаймні, дитина перестане плакати і задумається. З часом, при аналізі проблем, ваш хлопчик чи дівчинка навчиться розставляти пріоритети у вирішенні власних проблем.
Враховуючи, що зовсім скоро дитина піде до школи і у неї з'явиться відповідальність, дуже корисно навчити її аналізувати життєві ситуації. Так син або донька самостійно визначить, що зробити уроки важливіше і пріоритетніше, ніж грати на гаджеті або дивитися на ньому мультфільми.
Таким чином, можна вбити двох зайців: по-перше, дитина навчиться шукати конструктивне рішення проблем сама. І, по-друге, малюк перестане вередувати.
