Як навчити дитину ділитися іграшками

Буквально вчора ваш малюк спокійно грав з дітьми в пісочниці, не помічаючи, що хтось узяв його улюблену машинку. А сьогодні його немов підмінили: «Не дам! Це моє!». У спробах відстояти одноосібне право володіння річчю дитина намагається навіть стукнути кривдника. Чи заслужено вішається на малюка ярлик «жаднюга»?

Жадібність — чи це так страшно

Дорослі часом помилково трактують небажання дітей ділитися іграшками, приймаючи відстоювання власних кордонів за скупердяйство. Але чи це так?

У 2-3 роки дитина усвідомлює своє «Я», відбувається відокремлення особистості від навколишнього світу. При формуванні меж малюк починає розуміти, що паровозик належить йому, туфлі — мамі, а штани — татові. Унікальність дитячого сприйняття полягає в тому, що будь-яка річ з відміткою «моє» є закономірним продовженням самої дитини. Всі посягання на іграшки трактуються як порушення особистого простору — і цю вікову особливість батькам важливо враховувати, інформує Ukr.Media.

Баланс між бажаннями особистості та вимогами суспільства

Малюк грає з улюбленою іграшкою, уявляючи себе лицарем і представляючи чергову перемогу над підступним лиходієм. У самий розпал битви підходить інша дитина і забирає головного персонажа фантазійної історії. Бажання негайно повернути свою річ — нормальна реакція, слідом за якою приходить образа.

Однак суспільство твердить, що треба ділитися, і мама стає заручницею непростої ситуації. З однієї сторони, вона інтуїтивно прагне підтримати свого малюка, а з іншої — існують правила, яким підкоряється соціум. Дві третини батьків обирають шлях найменшого опору, вирішуючи діяти шаблонно.

Як навчити дитину ділитися

Самодостатня особистість не схильна до заздрості та жадібності — і кожна дитина може вирости впевненою у собі людиною. Поняття «жадібність» та «особистий кордон» дуже тісно переплітаються, тому слід сформувати у сина або дочки правильне ставлення до світу.

Малюк не виросте скнарою, якщо засвоїть головний життєвий постулат: «Всього в цьому світі достатньо». Не потрібно заучувати девіз або вивішувати барвистий плакат на найбільш видному місці — нейтралізувати жадібність допоможуть 5 основних правил.

1. Подавайте власний приклад. Купуйте усвідомлено. Живіть за коштами, не набираючи кредити та борги на одномоментні примхи.
2. Дякуйте малюку за щедрість. Якщо малюк приніс шматочок яблука з бажанням поділитися, не потрібно відмовлятися.
3. Дайте дитині проявити емоції. Малюк має право на почуття і власну думку. Він може не ділитися іграшкою через побоювання, що її не повернуть або зламають.
4. Надайте свободу вибору. У 2-3 роки діти вже можуть пояснити, який одяг їм хочеться одягти, що саме вони б з'їли на сніданок. Логіка і системність згодом нейтралізують жадібність.
5. Покажіть повне прийняття дитини. Якщо любити малюка без будь-яких умов і порівнянь, він почне сприймати себе як цілісну особистість. Ніякі подарунки не замінять справжню батьківську любов.

Прояв жадібності — природний стан, яке до шкільного віку обов'язково пройде, якщо заохочувати добрі вчинки та виявляти розважливість у спірних моментах. З часом малюк почне самостійно визначати правильність своїх дій, а першими вчителями для нього повинні стати батьки.