Панічні атаки: чому виникають та як з ними боротися

Що викликає напади паніки? Як боротися з ними? Чи реально зробити це своїми зусиллями?

Панічна атака — серйозна проблема, яка часто не піддається швидкому лікуванню і приносить дуже сильний дискомфорт тому, хто до неї схильний. Це — раптовий безпричинний страх. Він завжди супроводжується фізичними симптомами (частіше серцебиття, тремтіння, запаморочення). Але головне, це найбільш неконтрольований, дуже сильний страх, людина концентрується тільки на відчуттях свого тіла і своєї свідомості, охопленої панікою. Все інше ніби йде в туман. Атаки можуть тривати від декількох хвилин до декількох годин. Цікаво, що панічні атаки у жінок виникають в 2-3 рази частіше, ніж у чоловіків, інформує Ukr.Media.

Ці напади не можуть привести до смертельного результату, хоча іноді охопленій панікою людині здається саме так. Але якщо не взятися за лікування атак, це не призведе ні до чого хорошого, як мінімум, збільшить ризик розладів нервової системи. Людина стане більш тривожною, депресивною, замкнутою, її сон порушиться.

Симптоми панічної атаки

• Раптова паніка
• Відчуття небезпеки
• Страхи (смерті, сильного болю, божевілля)
• Різке відчуття жару в тілі, пітливість
• Частіше серцебиття (різке і сильне)
• Тремтіння
• Запаморочення
• Нудота
• Біль у лівій частині грудей
• Біль у верхній частині живота
• Відчуття туманності навколо і нереальності того, що відбувається

Причини виникнення

Найголовніша причина нападів — це страх.

Основною причиною атак є страх, і він дуже небезпечний, тому що поступово людина починає весь час відчувати тривожність, боятися реальних або придуманих ситуацій. Власне, людина — причина власного стресу. Придумує собі труднощі і страхи, яких часто в житті немає, а потім страждає від цього!

Якщо вас турбують панічні атаки, подумайте, чи не траплялися вони перед якимись важливими подіями. Часом це навіть не конкретні події, а загалом думки про зміни в житті — наприклад, пов'язані зі стереотипом, що щось має статися після досягнення певного віку, але ми цього насування чогось уже боїмося. Страх може бути навіть просто перед невідомістю, коли толком нічого і не відбувається, але ми раптом чуємо "небезпечний" сигнал і починаємо панікувати.

До речі, неусвідомлені страхи вселяють батьки своїм дітям, і в майбутньому вони можуть бути схильні до панічних атак, причому, навіть не завжди пам'ятавши, чого вони так бояться.

Дитячі страхи часто з'являються з неусвідомленої вини дорослих. Безумовно, ті хочуть "тільки хорошого", але в підсумку лякають своїх дітей, ставлять рамки, нав'язують свої думки і страхи.

Небезпечна ситуація, справжня або вигадана, подає сигнал у мозок, він розширює лімфатичну протоку, з'являються неприємні симптоми, що ніби давлять.

Що робити під час панічної атаки

1. Подихайте в пакет (або хоча б у складені човником долоні). Це один із найпростіших способів впоратися з нападом. Збільшення вуглекислого газу і зменшення кисню в крові гальмує напад. Робіть повільні, безперервні вдихи-видихи ротом.
2. Переключіть увагу. Відволічіться на що завгодно. Подивіться навколо (подумки описуйте собі те, що бачите, не менше 10 пунктів), включіть музику, займіться домашніми справами.
3. Переключіть фокус на тіло. Стискайте-розтискайте кулаки, чіпайте мочки вух, переступайте з ноги на ногу, постарайтеся відчути ногами землю або підлогу. Носіть на зап'ясті гумку. У момент нападу відтягніть її і відпустіть кілька разів.
4. Переконайте себе голосом. Вимовляйте вголос: "все добре", "це просто вигадки", "я спокійна", "мені не страшно" і т. д.
5. Згадайте місця, де вам було безпечно і добре.

Лікування

Оскільки панічні атаки проявляються не лише емоційно, але і тілесно, їх лікують і ліками, і психологічними методами. Іноді таке лікування може тривати роками.

Найголовніше — зрозуміти свій страх, якщо це якийсь один початковий, який породжує нові, або кожен раз визначати, чого і чому ви боїтеся. Для цього в більшості випадків необхідна консультація фахівця. Він може навчити позбавлятися від руйнуючих думок. Часто застосовуються метод гіпнозу, практики східної медицини, тілесно-орієнтована терапія.

Разом із психотерапевтичним проводиться і медикаментозне лікування.