Що змушує людей залишатися у відносинах, коли вони давно вичерпали себе

Ви відчуваєте, що відносини себе вичерпали, але не знаходите у собі сил, щоб сказати "Давай розлучимося"? Вам важко продовжувати, але у той самий час страшно закінчити? Є кілька причин, чому ми залишаємося у відносинах, які нам не потрібні. Іноді достатньо просто дізнатися про них — і тоді з'являться сили поставити крапку, інформує Ukr.Media.

Залежність

Емоційна залежність — стан, який надзвичайно важко подолати, тому що коріння його йде глибоко у дитинство. Вам напевно знайомий найстрашніший парадокс дитинства: чим гірше батьки поводяться з дитиною — тим міцніше вона до них прив'язана, тим сильніша її залежність. Чому так? Тому що дитина поступово засвоює поведінку батьків, їх реакції, їх способи комунікації. І це означає, що дитина, яка росте у благополучній родині, поступово виробляє ресурс, який дозволяє їй любити себе. Тому що вона взагалі знає, що це таке — любити. Вона може себе пожаліти, вона може себе втішити, і одного разу настає момент, коли вона стає самостійною.

А дитина, з якою погано поводилися, назавжди залишається залежною. Доросла людина, якою стала ця дитина, насправді не має вибору: вона обов'язково увійде у відносини, де з нею знову будуть погано поводитися. Тому що саме таке поводження є для неї еталоном любові. Проблема у тому, що емоційну залежність зовсім необов'язково провокують крайнощі. Важкі відносини — це не завжди жорстокість. Крім того, наша пам'ять має властивість витісняти все погане. Тому, якщо ви ніяк не можете розірвати стосунки, які вас не влаштовують, — можливо, вам варто поговорити про це з фахівцем і пошукати причини у дитинстві.

Гіпервідповідальність

Перфекціонізм і "синдром відмінниці" — стани, які дуже сильно ускладнюють життя багатьом жінкам. Здається, що кохання тут ні до чого, але насправді це не так. Гіпервідповідальність — головний бич перфекціоністок і відмінниць. І до зони відповідальності потрапляє усе, і партнер також. Це історія про "Як я його кину, він же без мене не зможе!". Гіпервідповідальність змушує нас "всиновлювати" чоловіка: ми беремо на себе занадто багато, тому що простіше зробити самій, ніж пояснювати, як зробити правильно (а дивитися на неправильно зроблене ми не можемо, ага — це як цвяхом по склу). У результаті зона відповідальності партнера стискається до мікроскопічних розмірів, і ми дивимося на нього, як на милу істоту, але абсолютно безпорадну. Як можна такого залишити?

Емоційна незрілість

Емоційна незрілість ніяк не пов'язана з віком, але безпосередньо пов'язана з життєвим досвідом. Ми усі знаємо, що ранні шлюби у більшості випадків розпадаються. Але ми не знаємо, чого це коштує обом закоханим. Насправді це коштує дорогого: юні партнери досить довго залишаються у відносинах, які себе вичерпали, — саме тому, що для розставання потрібно "дозріти". Потрібно зважитися на самотність. Це той самий "стрибок у холодну воду", який потрібно зробити усім. Просто деякі люди "вистрибують" з батьківського будинку у вільний політ, а інші — у серйозні відносини. І це означає, що емоційне дорослішання відкладається: немає можливості взяти відповідальність за себе до власних рук, ця відповідальність ділиться на двох. Саме тому дуже важко виходити з серйозних відносин, які почалися досить рано. Потрібно "дозріти".

Низька самооцінка

Людям з низькою самооцінкою важко розривати безперспективні відносини, тому що вони впевнені, що потім таких відносин не буде. Ніколи! Кому вони потрібні, такі сірі і убогі? Треба триматися за партнера, який зглянувся на таку нікчему. Дякуємо цій добрій людині! Це не просто жахливо звучить, це дійсно жахливо. Але річ у тому, що з самооцінкою можна і потрібно працювати. Адекватна самооцінка — необхідна умова для гармонійних відносин. Якщо вона завищена, занижена або занадто нестабільна — нічого не вийде: хворобливі відносини триватимуть. Важливо розуміти, що це виправляється у будь-якому віці. Ні, зараз не пізно попрацювати з фахівцем і припинити, нарешті, вважати себе нікчемою.

Стереотип

Вам може здатися, що стереотипи ніяк не впливають на ваше особисте життя, але насправді це не так. Неможливо жити у суспільстві і не реагувати на сигнали, яке це суспільство вам надсилає. У разі розриву відносин, на жаль, ви, швидше, отримаєте осуд, ніж підтримку. "Давай, перебирай чоловіками, старою дівою залишишся", "Сильна і незалежна, чи що? Старість з кішками зустрінеш!", "Дурепо, ти краще не знайдеш!", "Тобі давно треба заміж". А якщо у вас є дитина, то: "Та кому ти будеш потрібна, розлучена та ще й з причепом?!" Ваші близькі і друзі можуть вас підтримувати, але це нічого не змінює. Вам все одно страшно. Вам страшно, тому що вас залякують стереотипами, які зовсім не відповідають тому, що є насправді. Але це можна дізнатися, тільки зважившись на розрив. А це важко. Тому що навколо суцільне "жінка повинна".

Маніпуляція

Партнер може вами маніпулювати, причому робити це абсолютно непомітно. Він може вас пригнічувати і тим самим знижувати вашу самооцінку. Він може використовувати почуття провини як інструмент маніпуляції, і це означає, що ви не зможете просто так піти, якщо ви відповідальна людина. Ревнощі — той самий гачок, на який ловлять емоційно незрілих дівчат: для того, щоб "дозріти", їм потрібен хоча б мінімальний, хоча б спостережливий досвід, але його неможливо отримати, якщо ревнивець не зводить з вас очей. Патріархальні стереотипи — це теж зручний інструмент для маніпуляцій: чоловік керує вами "на тій простій підставі, що він чоловік", й начебто так і повинно бути. Ні. Так не повинно бути. Все це — просто маніпуляції, і саме вони не дають вам піти.

Страх

Природно, усі перераховані вище пункти породжують головне: страх. Страх самотності "А раптом я так і залишуся сама?". Страх осуду — "А що люди скажуть?". Страх відповідальності за наслідки прийнятого рішення. Страх втрати. Страх нового життя, зрештою — тому що це цілком природний і нормальний страх, властивий усім нам. Але насправді потрібно замислитися, що страшніше: розірвати нарешті непотрібні відносини або залишитися у них і тим самим зіпсувати собі життя. Питання у тому, який страх переважить чашу терезів.