Майже кожен хоч раз в житті примудрявся потрапити під перехресний вогонь батьків, близьких родичів або пари друзів, які перебувають у відносинах. Начебто нічого страшного і надзвичайного, але не завжди зрозуміло, як краще себе повести, і чому це сталося саме з нами. А іноді виникає відчуття, що такі ситуації повторюються підозріло часто. Тут варто поставити на паузу і проаналізувати, з якою частотою людина стає героєм внутрішньосімейних конфліктів?
Нерідко виявляється залученою у сварку близьких людей
Коли ця людина приходить на роботу, вона не боїться, що колеги, ледь побачивши її, почнуть влаштовувати розбір польотів. Але варто тільки опинитися серед родичів, як останні тут же подають ознаки божевілля і готовності вчепитися один одному в глотки. Все тому, що на роботі її знають далеко не так добре, як вдома. А домашні славляться тим, що люблять і вміють маніпулювати. Наприклад, батьки, усвідомлено чи ні, але з самого дитинства знаходять і запам'ятовують слабкі місця своїх нащадків, на які при необхідності можна впливати. Залучають їх до сварок зі старшим поколінням, коли мама з бабусею не знаходять спільної мови і вимагають у дитини прийняти чиюсь сторону. А вона, своєю чергою, звикає бути залученою в конфлікт, і коли стане дорослою, вже не буде чекати запрошення, а підключиться відразу, як тільки хтось в родині почне лаятися. Іноді так само чинять чоловік або дружина. Помітивши, що їх чоловік або дружина бувають корисні в сімейних «розборках», вони починають використовувати це знання для полегшення конфліктної ситуації, інформує Ukr.Media.
Часто виявляється залученою в конфлікт близьких
І раз це повторюється знову і знову, значить, на те є причини.
Перша — боязнь конфлікту, підвищеного тону і напруження емоцій. Зазвичай такі люди щосили намагаються заспокоїти конфліктуючі сторони, кидаються грудьми на амбразуру, аби рідні більше не кричали один на одного. Причина такого миротворчого пориву захована десь глибоко всередині, і найчастіше навіть не усвідомлювана до кінця.
Друга — чітка установка з дитинства, що сваритися і лаятися погано. Цілком можливо, що в родині такої людини було категорично не прийнято бурхливо висловлювати свої емоції, а може, і взагалі ніяк не дозволялося. І вже тим більше негативні, такі, як гнів і роздратування. Тато з мамою ніколи не лаялися, зберігали обличчя і холодний розум, і дитина виросла з чітко сформульованим постулатом, що будь-яка сварка — це дуже погано. Її не хвилюють причини, за якими двоє сваряться, вона намагатиметься загасити спалах емоцій при першій ж її появі, тому що це «непристойно».
Третя — спроба виправити якусь ситуацію з минулого. Найчастіше з дитинства, звичайно. Це стосується тих дітей, які часто були буфером між батьками, які сваряться. Цю звичку вони принесли у своє доросле життя, і якщо зараз в їх присутності розгорається конфлікт між рідними людьми, вони намагаються знову виконати звичну роль в надії, що в цей раз спрацює, і допоможе двом важливим для неї людям помиритися.
Постійно потрапляє між двох вогнів
Ситуація увійшла в русло сталості і стала регулярним явищем в житті? Пора бити тривогу, тому що відносини, де всі спокійно спілкуються за чашкою кави, така людина будувати не вміє. А раз вона шукає можливості опинитися всередині чиїхось баталій, значить, отримує з цього якусь психологічну вигоду. І ось тут-то головне — зрозуміти, яку саме. Послідовники трансакційного аналізу — одного з напрямків в психології — вважають, що кожна людина поводиться відповідно до певних сценаріїв або антисценаріїв, закладених в неї ще в дитинстві. І участь в битвах між родичами — теж частина якогось сценарію, завдяки якому герой може відчувати себе потрібним або отримувати інший неусвідомлений їм профіт.
Незалежно від того, чи відомий нам «діагноз» або тільки з'явилася підозра, що з цими попаданнями між двох вогнів справа не чиста, найкраще, що може зробити людина — це задати собі правильні питання. "Чому це зі мною відбувається?", "Для чого я влажу в конфлікт?", "Чому намагаюся виступити в ролі миротворця, навіщо погоджуюся вставати на чиюсь сторону?". Аналіз відповідей може здивувати і навіть підштовхне на усвідомлення закладених ще в дитинстві сценаріїв, в яких ми зазвичай не віддаємо собі звіту. А, розібравшись з цими питаннями, вже може і не виникнути бажання ставати між двох родичів, які кричать один на одного.
