Бути ідеальними неможливо. Та й просто хорошими для всіх бути теж не вийде. Обов'язково знайдеться той, кому щось у вас, або у вашій поведінці не сподобається. Так чому ми так часто озираємося на думку інших людей? Чи робить це нас щасливішими? Це, мабуть, головне питання…
Все часто починалося в дитинстві. Батьки частенько твердили своїм дітям щось типу: "подивися, як ти себе ведеш, всі ж дивляться на тебе" або "а що скажуть люди (родичі, сусіди, співробітники і т. д.)?!". Дитині вселяли, що потрібно поводитися так, щоб подобатися іншим людям, потрібно бути на висоті для когось. Мало хто говорив: "будь собою, живи, як тобі подобається, і плювати, що скажуть люди!", інформує Ukr.Media.
Так, потрібно вчити маленьку людину, яка тільки починає життя, поводитися гідно. Але нав'язувати страх перед чужою думкою — це, як мінімум, дивно.
Однак деякі з нас звикли жити з думкою про те, хто і що про нього скаже або подумає. Начебто сучасне життя і вчить нас жити, ні на кого не озираючись, так, як душі завгодно. Але багато хто як і раніше дуже гостро реагує на критику і несхвалення інших людей. Когось може просто вивести з себе гостре зауваження шкідливої сусідки, а хтось пропустить все повз вуха і спокійно піде своєю дорогою.
"Занепокоєння не забирає завтрашні тривоги, воно забирає сьогоднішній спокій".
А деякі — то ж і зовсім зациклені на тому, щоб бути ідеальними, бути у всьому першим і кращим. Але це здорово ускладнює життя. Ну адже все одно не вийде стати ідеальним і домогтися загальної любові і розташування. У будь-якому випадку знайдеться хоча б пара недоброзичливців і просто чимось незадоволених людей.
А, власне, для чого потрібна вся ця суєта і переживання? Від цього хіба стане легше? Неможливо підлаштуватися під кожну людину. Може краще просто бути собою, і нехай той, хто бажає, сам підлаштовується. Незадоволені відразу відсіються, а поруч залишаться по-справжньому щирі і вірні.
На такі думки наштовхує цитата Ентоні Хопкінса:
"Нічого не проси, нічого не чекай і приймай все спокійно. Я так міркую: "що люди про Мене говорять або думають, мене не стосується. Я такий, який є, і роблю те, що роблю, просто заради забави — ось як влаштована ця гра. Чудова гра життя на її власному полі. Тут нема чого вигравати і нічого втрачати, тут не треба нічого доводити. Не треба вивертатися навиворіт — чого заради?".
І знаєте, коли починаєш саме так жити, життя змінюється. Ти перестаєш пропускати через себе весь людський негатив, заздрість, агресію і невдоволення. Просто живеш для себе і тих людей, які цінують і вірять в тебе.
