Як почати захищати особисті кордони: поради психологів

Дотримання особистих кордонів — базова потреба будь-якої людини, що дозволяє відчувати себе у безпеці. Однак близькі люди, часто навіть з кращих спонукань, порушують ваші кордони, спричиняючи вам величезні незручності, інформує Ukr.Media.

Чим ближчою для вас є людина, тим болючішими і частішими можуть бути її вторгнення на вашу територію. При цьому "порушник" може зазіхати й на ваші фізичні кордони, і на психологічні, і щиро не розуміти, на що ви ображаєтеся або чому знову виглядаєте нещасною.

Як зрозуміти, що ваші особисті кордони є порушеними

Фізичні кордони частіше порушують люди, що живуть з вами разом — діти, батьки або інші члени родини:

• вас чіпають без дозволу — наприклад, лізуть з обіймами, коли ви зосереджено готуєте складну страву;
• ваші речі беруть без попиту, іноді прямо на ваших очах;
• у вас немає своєї території і взагалі ніякого особистого простору, навіть власного куточка для читання;
• усі кімнатні двері без замків, тож до вас у ванну легко можуть зайти без стуку;
• у ваших речах щось шукають і перекладають їх з місця на місце. Цим зазвичай грішать мами і свекрухи, які полюбляють наводити лад навіть там, де їх не просили;
• ви не можете приготувати або купити щось смачненьке лише собі — обов'язково доводиться з усіма поділитися.

Через порушення фізичних кордонів страждають майже усі мами, поки дитина ще маленька, а ще ті люди, які змушені жити з родичами. Це неприємно, але некритично — з рідними можна спробувати домовитися або переїхати у власне житло, а діти рано чи пізно виростають.

А ось з психологічними межами справа є складнішою. Зазвичай, невміння їх вибудовувати і відстоювати бере своє коріння з дитинства, і наслідки має більш неприємні, ніж одягнена молодшою сестрою без дозволу улюблена вечірня сукня.

"Ти мене ганьбиш", "Що думатимуть люди", "Як ти можеш думати лише про себе" — багато людей, які відчувають у дорослому віці проблеми з особистими кордонами, чули у дитинстві ці та інші подібні фрази.

Це ваш випадок? Тоді пам'ятайте про те, що відбудовування власних кордонів починається з чіткого розуміння, за що саме ви готові відповідати і контроль за якими сферами життя готові передати іншим людям.

Відповідати за свої вчинки і почуття — нормально для дорослої людини. А ось відповідальність за почуття іншої людини і спроба взяти їх під контроль (як гарні — наприклад, любов, так і негативні (ганьба і сором), які за вас нібито відчували дорослі, коли у дитинстві ви поводилися якось не так) — завдання із зірочкою, якщо не сказати — нездійсненне.

Якщо у вас проблеми з власними психологічними кордонами, ви, швидше за все:

• завжди прагнете догодити людям, навіть на шкоду собі;
• не розпоряджаєтеся своїм часом, а орієнтуєтеся на тих, кому ви можете знадобитися — наприклад, на керівника, який легко може залишити вас після роботи виправляти недоліки у роботі відділу;
• часто відчуваєте почуття провини, якщо хтось не у гуморі, хоча ви точно до цього непричетні;
• відчуваєте справжній жах через власні запізнення й помилки і багатослівно виправдовуєтеся за них перед усіма. При цьому іншим людям можна бути неідеальними, а ось вам — ні.

І, нарешті, з вашими особистими кордонами усе гаразд, якщо:

• з різними людьми вони різні, і ви вмієте обирати та тримати адекватну дистанцію з колегами, друзями і коханою людиною;
• зближення з іншими людьми відбувається за обопільною згодою, і при цьому ви відчуваєте себе у безпеці;
• ви вмієте переривати контакт і віддалятися, якщо відчуваєте, що близькість занадто затягує.

Здорові особисті кордони починаються з відчуття, що кожна людина має право відрізнятися від інших і не зобов'язана відповідати нічиїм очікуванням. І якщо у звичайному житті ви начебто дотримуєтеся цього правила, то у романтичних відносинах оптика дає збій. Справді, хіба від найближчої і коханої людини можна відмежовуватися?

У чому полягає проблема з особистими кордонами у відносинах

Найчастіше закохані пари підстерігає небезпека злиття. Кордони тут не лише порушуються — вони зникають зовсім, пара починає говорити про себе "ми", купувати однаковий одяг і проводити разом весь вільний час.

З боку це виглядає зворушливо і спочатку дає відчуття повної безпеки та майже ейфорії. Мінуси теж проявляються досить швидко — побоюючись зруйнувати ілюзію ідеальних відносин, і ви, і ваш партнер демонструєте лише "гарний" бік, який точно буде прийнятий, а свої справжні емоції і бажання відсуваєте на другий план.

Часто злиття вбиває сексуальне бажання — партнер сприймається як частина себе або як родич і не викликає потягу. Трапляється, що до злиття прагне лише хтось один з пари, а другий користується тим, що для нього відкриті чужі кордони, але свої у відповідь розкривати не поспішає.

Впізнати такі "розбалансовані" відносини досить легко:

• ваш партнер висміює вас або критикує, а ви ковтаєте образу і не даєте відсіч;
• у вас різний рівень навантаження — наприклад, ви більше заробляєте і при цьому більше робите вдома, і вам обом це не здається несправедливим;
• ви намагаєтеся вгадати його настрій за звуком кроків або тоном голосу і робите усе, щоб його не засмучувати;
• ви найчастіше звітуєте про витрати або свої плани на вечір, а партнер цього не робить;
• ви працюєте над вашими відносинами поодинці — вигадуєте плани на вихідні, першою йдете миритися у разі сварки;
• ви завжди намагаєтеся показати, що у вас гарний настрій і немає ніяких проблем, навіть якщо це не так;
• ваші сексуальні уподобання (і взагалі бажання) найчастіше не враховуються.

Постійне порушення особистих кордонів партнера — це не обов'язково зловмисний аб'юз. Іноді злісним "зломником" стаєте ви самі, причому з кращих спонукань.

Стосується це не лише відносин у парі, але й взагалі будь-яких ситуацій, коли ви прагнете поліпшити життя людини, хоча вона про це не просила, наприклад:

• наполегливе "заподіяння добра" — запис людини до лікаря без її відома або придбання більш доречного, на ваш погляд, одягу;
• надмірне прагнення впорядкувати її життя — складання графіка справ, які людина робити не дуже й збиралася, розпитування про знайомих і їх критика;
• будь-які спроби змінювати людину, наприклад, непрохані поради сісти на дієту, зайнятися спортом, зробити ремонт у квартирі, змінити коло спілкування;
• бажання контролювати усі аспекти її життя: коли людина лягає спати, яким шляхом дістається до роботи, який фільм збирається дивитися ввечері.

Як позначити особисті кордони

Починати відстоювати свої кордони, як і поважати чужі — складно, якщо ви усе життя не могли навіть визначити, де вони є. Перше, що варто собі пояснити — те, що у зоні свого контролю і відповідальності перебуваєте лише ви самі.

А ось за особисте життя подруг, втому мами, поганий настрій боса, проблеми на роботі партнера ви не відповідаєте, і якщо там щось не те — не потрібно відчувати почуття провини і кидатися на допомогу, особливо якщо вас про це не просили.

Якщо чужі особисті кордони ви не порушуєте, але при цьому хтось регулярно порушує ваші — спробуйте давати відсіч. Можливо, сказати "ні" вам вдасться не одразу. У цьому випадку:

• запропонуйте альтернативу, яка є вигідною і вам, і другій стороні;
• програйте гіршу версію розвитку подій. Уявіть, що ви відмовили, і що сталося тоді? Вас припинили любити, на вас накричали, з вами припинили спілкуватися назавжди? У житті сценарій виявиться менш драматичним, тож не сумнівайтеся і робіть спроби;
• шукайте синоніми. Якщо ви боїтеся озвучити пряму відмову, почніть з "Я зайнята до кінця місяця" або "Я подумаю і передзвоню". Люди вміють зчитувати ваше "ні", навіть якщо ви не вимовили цього вголос;
• спостерігайте, як це роблять інші, і намагайтеся повторити;
• не виправдовуйтеся за відмову. Ви просто маєте на це право, і крапка.