А якщо є мізки, то можна налаштувати життя на потрібну тональність так, що віку взагалі не відчуватимеш, інформує Ukr.Media.
Не треба ходити співбесідами і знати, що надають перевагу молодим, не треба ходити на побачення і засмучуватися, що вам не передзвонюють. Не треба отримувати мізерну зарплату, як у випускника ВНЗ, сидіти на макаронах і латати шкарпетки.
І все-таки вік не приховати. Ні від сторонніх очей, ні від самої себе.
«Тільки зберешся спокійно старіти…! То дітей не виховала, то косметика нова з'явилася…»
Я зібрала кілька жіночих одкровень про те, як вони відчули, що перейшли до нового, осіннього етапу свого життя:
1. "Моя подруга живе на 5 поверсі, раніше я любила забігати до неї на чай, а тепер все рідше і рідше заходжу, до себе її кличу, на другий".
2. «Дожили… У мене з'явилася улюблена аптека…»
«Зрозуміла, що старію, коли млинці та пиріжки стали виходити все краще та краще».
«Повна відмова від компромісів. Тепер усі мають робити лише те, що я скажу».
3. «Перестали очі зупинятися на чоловіках. Іду вулицею і розумію, що ніхто не подобається. Дуже шкода. Мені б хоча б співрозмовника знайти цікавого, прогулятися до театру та кіно, у кафе посидіти. Але таких не бачу. Бачу не стрижених, занедбаних, які живуть на маленьку пенсію.
Один такий «лицар» дуже хотів на мені одружитися. Ледве відбилася від нього. Якось так… Але треба жити далі, жити гідно. Бог бачить наші зусилля і допомагає. Не треба з ранку і до вечора товкмачити про старість! Не програмуйте себе! Живіть!»
4. Спочатку незнайомці гукали мене "дівчина!", потім "жінка", а минулого тижня "бабусею" назвали. А мені всього 65 років!
5. До 50-ти років я не замислювалася над харчуванням, могла з'їсти чи випити будь-що і на мені це ніяк не відображалося, організм терпів усе. Тепер усе змінилося. Від однієї крупинки солі обличчя може надутися… Неприємно вранці дивитись на себе у дзеркало.
6. Усі мої подруги, які раніше любили говорити про вбрання, косметику та чоловіків, обговорюють, де добре лікують зуби і як вигнати каміння з жовчного міхура.
7. Гучні компанії з музикою та ґоготом давно в минулому. До душі тепер затишні діалоги. Вектор інтересів змістився, хочеться говорити про вчинки, наслідки, про долі. Аналізувати прожите. Усі люди похилого віку трохи філософи.
Років …надцять тому, коли називала свій вік, усі дивувалися, думали, що набагато менше. І раптом… Приходжу в поліклініку, повідомляю, скільки мені років, і чекаю, що від здивування всі знепритомніють. Нічого подібного, прийняли як належне, отже, вік уже написано на лобі. А в магазині взагалі спитали про пенсійне посвідчення (пенсіонерам знижки були). Ну приїхали!
8. Підвищена потреба у тиші та самоті. Тягне до землі, до всього натурального. До садівництва та городництва.
9. Дратує сучасна культура та мистецтво.
10. Немає бажання комусь і чомусь відповідати. Якби була моя воля — я б ходила в шапці невидимці. Але її поки не винайшли.
