Рано чи пізно в кожній сім'ї постає питання — кого ми заводитимемо для дитини? Мова, звичайно ж, про домашнього вихованця. Проте експерти радять не поспішати та подумати, а чи готове ваше чадо до такої відповідальності. Психологи підказали, які моменти варто враховувати перед покупкою тварини, інформує Ukr.Media.
Дитина не звикла до домашньої рутини
Сучасні діти часто бувають буквально несамостійні у питаннях побуту. Прибрати у своїй кімнаті, не говорячи вже про прибирання у всій квартирі, приготувати просту їжу, виконати адекватні віку побутові доручення, це те, з чим діти не готові і не хочуть справлятися.
Існує цікавий критерій у нормах дитячого розвитку. У нормі дитина у віці 6-7 років повинна вміти прибирати туалет за вихованцем. Якщо ваша дитина ніяк не хоче привчатися до прибирання, то домашня тварина навряд чи стане тим самим стимулом, на який часто розраховують батьки. Вихованець стане додатковим навантаженням на батьків або, що може бути гірше, на старших братів та сестер.
Дитина зайнята навчанням та додатковими заняттями
У дитини немає вільного часу у прямому значенні. Все, що вона робить після школи — уроки, секції, домашні завдання, додаткові тренування. Навіть коти, яким людина потрібна, тільки щоб приносити корм, хочуть отримати трохи уваги та погладжувань. Якщо у дитини сил вистачає тільки добратися до ліжка, то навряд чи варто її обтяжувати вихованцем, на якого фізично немає часу. А якщо це собака, з якою треба гуляти хоча б двічі на день, — пошкодуйте всіх членів сім'ї та саму тварину. Домашній вихованець таки повинен приносити радість, а не бути неприємним навантаженням.
Дитина сама не хоче
Здається, що це цілком логічний та зрозумілий пункт. Але трапляються випадки, коли батьки намагаються дитину «розворушити». Вона млява, невмотивована, нічого не хоче і багато часу проводить за приставкою або телефоном. І батьки з найкращих спонукань вирішують завести дитині друга.
Звичайно, може статися диво — дитина та вихованець знайдуть одне одного, і надії батьків на зміну виповняться. Але найчастіше ні. Тварина потребує активної уваги та емпатії. Спочатку має бути бажання у дитини завести собі друга в особі вихованця. Потім мають бути обговорення з батьками, вибір, підготовка квартири чи кімнати, тобто дитина має докласти якихось зусиль для втілення своєї мети. З іншого кінця ця схема не спрацьовує.
І ще одна важлива порада: коли ваша дитина дуже просить про домашню тварину, пам'ятайте, будь ласка, що вона не має досвіду в цьому питанні і уявити всі побутові наслідки вона не може. Це не означає, що вам потрібно переконувати та відмовляти. Але й оцінити свої сили (адже вам все одно доведеться підключатися до процесу утримання та обслуговування вихованця) — потрібно здорово та заздалегідь.
