Нерідко можливо почути від людей, незадоволених своїм шлюбом, фразу, розлучуся і знайду собі краще. Дехто ризикує, робить цей крок і розчаровується. Чомусь не те, що краще, навіть приблизно такого ж партнера не вдається знайти. Чому так відбувається, інформує Ukr.Media.
Від чого біжимо?
Точно не від хорошого життя. Накопичується втома одна від одної, взаємні претензії, образи. Здається, що ми припустилися помилки, обрали не того. Розчарування надто велике. Той самий човен сімейного щастя розбивається об скелі банального побутового життя.
А хочеться легкості від стосунків, та й від життя в цілому. Хочеться, щоб партнер дбав, допомагав справлятися зі складнощами, слухав, чув, розумів.
А що від мого? Не дочекаєшся! Тільки кисла фізіономія вечорами, навіть поговорити нема про що.
І тоді з'являється рятівна думка: "А піду я і знайду собі іншого. Почну все з чистого аркуша, так би мовити. Не вийшло з цим, що ж буває. Зате вийде з іншим. Тепер і досвіду більше і я точно знаю, хто мені потрібний".
І уява починає малювати вельми привабливі картинки. Ось ми знайомимося з цією іншою людиною. Вона не схожа на нинішнього чоловіка чи дружину, а майже повна протилежність. Вона ідеал — як зі картинки. Кохання з першого погляду, пристрасть, вихор емоцій.
Ну або уявляємо собі рівні, але сповнені ніжності, розуміння та підтримки відносини. У яких багато легкості та свободи. Залежно від того, чого так не вистачає зараз.
І, поставивши хрест на невдалому шлюбі, навіть не намагаючись відремонтувати горезвісний човен, ми розлучаємося і вирушаємо на пошуки...
Що відбувається далі?
А далі починається низка знайомств із новими людьми. І тут найчастіше події розвиваються за двома варіантами:
Попадаються всі не ті. Ми мимоволі порівнюємо нових претендентів із колишнім партнером і нові не дотягують чи навіть сильно програють колишньому. За час сімейного життя людина стала вже рідною, ми її знаємо, як облуплену з усіма недоліками, звичками. А у нових знайомих нам усе незвично. Їх недоліки здаються дуже неприємними. Ми з подивом виявляємо, що колишній не такий уже й поганий. Тим паче, що з відривом і з часом погане забувається, а згадується хороше і тепле.
Ми зустрічаємо того самого свій ідеал. Радіємо! Так, все було недаремно! Нарешті, ось воно заслужене щастя. Тепер заживемо!
Але через час відбувається щось несподіване, що не вкладається в голові. Перед нами ніби постає зовсім інша людина. Ми дивимося, і не в змозі повірити своїм очам — як ми змогли так зачаруватися цією людиною? Як? Наше бажання щастя було настільки велике, що нам довелося навісити багато ілюзій на цю людину і зробити з неї героя свого роману та рятівника. А потім ми неминуче стикаємося з реальністю та розчаровуємось.
Коли ми шукаємо заміну своєму партнеру, то виходимо з ідеї, що головне — знайти потрібний об'єкт, правильний, а далі все буде як треба, влаштується само собою. Але тільки не зважаємо на той факт, що куди б ми не пішли, то беремо з собою себе. Тому декорації змінюються, а сюжет залишається тим самим.
Життя може скластися по-різному. Ми дійсно можемо зустріти відповідну людину і прожити з нею душа в душу все життя. Але можемо і метатися в нескінченних пошуках, перебираючи варіанти і так нікого не знайти. Тому перш ніж ухвалити остаточне рішення про розлучення, треба взяти паузу і поміркувати.
Що саме не влаштовує вас у поточних відносинах? Що б ви хотіли змінити в них? Які ваші важливі потреби у них не задовольняються? Що ви робите, що привносите до цих відносин, що вони складаються зараз таким чином? Якщо у партнерів є взаємне бажання зберегти відносини, то шанс подолати кризу і знову поставити на воду сімейний човен все-таки є і дуже непоганий.
