За плечима — життя, з його радощами, його зрадами та його «я більше ніколи». І все ж, стоячи перед дзеркалом, ти все ще чекаєш. Того самого. Або хоча б — справжнього, інформує Ukr.Media.
У цьому немає нічого ганебного. Кохання — не привілей юних, а право кожної жінки. Але саме в зрілому віці, коли, здавалося б, і досвід є, і мудрість накопичилася, — ми допускаємо одну й ту ж помилку. Знову і знову.
І ім'я цієї помилки — страх здатися «занадто».
Занадто розумна
Ти стримуєш себе, боїшся «переборщити» — раптом він злякається? Стримуєш думки, притуплюєш блиск, намагаєшся бути м'якшою, простішою, покірнішою. Ховаєш свої досягнення під вуаль скромності.
Але, знаючи собі ціну, ти продовжуєш робити знижку, лише б сподобатися. Навіщо? Щоб не відлякати? Але хіба чоловік, який боїться твоєї сили, — це той, з ким ти хочеш засинати і прокидатися?
Занадто вимоглива
Ти чуєш: «У твоєму віці треба бути поступливішою», «Не перебирай», «Головне — щоб людина була». І ти починаєш умовляти себе погодитися на менше. На більш-менш любов. На «аби був поруч».
А серце в цей час б'ється невпевнено, ніби натякає: "Це не він. Це не про тебе. Це знову не кохання." І ти все одно залишаєшся. Тому що боїшся знову бути сама. Але бути самою і бути самотньою — не одне й те саме. Самотність поруч із не тією людиною — набагато гіркіша.
Занадто досвідчена
Ти прожила — і чимало. І знаєш, як люди вміють розбивати серця. Ти навчилася не вірити словам, читати між рядків, чекати підступу за кожним компліментом. Але от біда: разом із наївністю ти іноді втрачаєш відкритість. Ту саму, яка потрібна, щоб кохання знайшло вхід.
Ти ставиш фільтри, висуваєш тести, перевіряєш — і все рідше дозволяєш собі просто закохатися.
Тому що «я вже проходила це».
Тому що «всі чоловіки однакові».
І в цьому криється ще одна пастка: серце, яке занадто довго захищають, перестає відчувати.
І в чому ж вихід?
Перестати ховати себе. Перестати боятися бути справжньою, з життєвим багажем, зі зморшками від сміху, з ясним поглядом, який вже багато бачив.
Кохання не приходить туди, де йому ставлять фільтри і маски. Воно обирає сміливих. Не тих, хто боїться бути «занадто», а тих, хто не соромиться бути собою.
Жінка в зрілому віці — це не «остання спроба». Це — квітка в повному розквіті, мудра, глибока, що пахне життям. І той, хто не бачить у тобі цінність — просто не той.
Не урізай себе під чужі страхи. Не роби крок назад, коли серце просить вперед. Твоє кохання знає, де ти. Просто будь до нього відкрита.
