Як відрізнити справжнього інтелектуала від енергетичного вампіра за першими трьома реченнями
Про що говорить ваш словниковий запас.
Ще старенькому Сократу приписують геніальну фразу «Заговори, щоб я тебе побачив». І справді, саме в мові, наче на рентгенівському знімку, проявляється справжня сутність людини. Це проступає у хитросплетінні речень, у смакуванні слів, у зрадливих інтонаціях та ще в безлічі дрібних, на перший погляд, несуттєвих, але промовистих штрихів. У народі говорять простіше: зустрічають по одягу, а проводжають по розуму. Але ж розум тільки через мову і можна визначити.
Людина може виглядати як з обкладинки журналу, бути неймовірно вродливою та стильно вдягненою. А може носити скромну, "сіреньку" сукню й зовсім не чіпляти погляд у натовпі. Та варто цій людині відкрити рота, одразу стає зрозуміло, якого калібру в неї душа. Рівень розвитку, наче в дзеркалі, відображається в тому, як і що ми говоримо.
Філософи та психологи часто виділяють три умовні стадії "звучання" людини.
На найвищій стадії розвитку, мова людини зазвичай неголосна та спокійна. Вона виразна і ясна. Така людина говорить "дбайливими" словами, наче обирає стиглі фрукти в саду. У її мовленні багато влучних метафор та порівнянь, її просто цікаво слухати. Такий співрозмовник, здається, навіть мухи не образить словом. Він інтуїтивно оминає гострі кути грубощів, примудряючись говорити правду так, що вона звучить як ліки, а не як вирок. Йому властивий гумор, але найчастіше він сміється над собою, з іронією щось розповідаючи. Після розмови з такою людиною залишається піднесене почуття, наче після хорошої музики або перегляду якісного фільму. Ви дізнаєтесь щось нове, а на душі стає спокійніше. Він немовби додає сил своїми словами. Проте ці люди зазвичай мають оголений нерв, тому, коли при них хтось зводить наклепи або брудно лається, вони фізично страждають.
На другій стадії, яку можна назвати "стадією пристрасті", мова людини активна та енергійна. Іноді навіть занадто. На різні теми вона може говорити, але найчастіше її цікавлять розмови про гроші, про політику, про з'ясування стосунків чи про болячки. Вона з піною у рота висловлює свої судження, готова до хрипоти сперечатися та спростовувати все на світі, аби лишити останнє слово за собою. Така людина любить жарти, але особливо ті, що висміюють інших. Вони їй здаються особливо дотепними. Схильна така людина і до критики, а ось критику на свою адресу вона категорично не приймає, одразу сердиться і може почати сваритися. Вона легко говорить про інтимне, схильна розповідати про свої особисті справи публічно. Після розмови з таким "активістом" почуваєшся як вичавлений лимон, хоча спочатку могло бути й цікаво. Він просто "забалакує" вас до напівсмерті, висмоктуючи енергію до останньої краплі.
І, нарешті, нижча стадія, яку варто оминати десятою дорогою, це груба мова та лихослів'я як стиль життя. Людина зі скрипом, наче іржавий механізм, добирає слова, якщо хоче щось розповісти, бо її словниковий запас гнітюче вбогий. А ось лається вона віртуозно, тут вона знає багато слів. Гумор у неї специфічний, часто пов'язаний з темами насильства або примітивними жартами "нижче пояса", бо таких історій така людина знає чимало. Вона постійно когось обговорює, передає плітки та чутки, зводить наклепи. Мова її просякнута заздрістю та злістю, ниттям і скаргами. Тільки-но вона відкриє рота, як ніби дурний запах поширився кімнатою. Перебувати поруч стає фізично нестерпно, хочеться відмитися, наче ви справді постояли біля відкритого сміттєвого бака у спеку.