Десь у Шеффілді та Дуйсбурзі група науковців щойно зробила відкриття, від якого в нас би просто нервово сіпнулося око. Дослідники взялися за дитячі малюнки та вірші, довго їх аналізували й дійшли висновку: нове покоління глибоко і зовсім не по-дитячому боїться ядерної війни, інформує Ukr.Media.

Журнал Critical Studies on Security опублікував працю з похмуро-поетичною назвою «Гриби, журавлі та страх планетарного знищення».

Виявляється, поки дорослі думають, що молодші школярі цікавляться лише роблоксом, ті малюють радіоактивний попіл. На відміну від часів Холодної війни, коли західний світ боявся конкретних «поганих хлопців» по той бік океану, зараз діти бояться що у світу взагалі немає майбутнього.

Для них це більше не політичний конфлікт. Це банальний страх того, що дорослі просто помножать на нуль саму планету.

Науковці пишуть, що діти — не пасивні споживачі новин, а дуже навіть активні. Вони все бачать, все чують і пропускають глобальні загрози через себе.

Читаю про це відкриття британців — про гірке відчуття відповідальності, яке лягає на дитячі плечі через те, що «світ погано управляється дорослими» — і міркую про наші реалії. Західні діти зараз рефлексують над телевізійними сюжетами і відчувають тривогу через зміну клімату та нові війни. Наші діти на практиці знають, як виглядає укриття, і запитують, чим тактична ядерка відрізняється від стратегічної.

Один із найцікавіших моментів у цьому дослідженні — спостереження за поведінкою дорослих. Автори зазначають, що батьки та вчителі зазвичай намагаються взагалі уникати розмов про ядерну зброю, аби захистити психіку дитини. Але ця мовчанка працює як збільшувальне скло для паніки. Залишені наодинці з уривками новин та чорно-білими кадрами Хіросіми, діти докручують у голові такі сценарії, від яких стало б зле і Стівену Кінгу.

Звісно, уникати таких розмов — це привілей тих широт, де загроза залишається теорією. Важко вдавати, що кінець світу — це просто абстракція з підручника історії, коли тобі треба пояснити дитині, чому під час сирени не можна підходити до вікна, і про всяк випадок перевірити термін придатності калію йодиду в домашній аптечці.

Дослідники закликають вчених і політиків дивитися на дитячі малюнки, бо це найточніший індикатор нинішнього психологічного клімату. Геополітичні шахи серйозних людей у краватках конвертуються в дитячий жах перед тотальним знищенням. Молодше покоління набагато тверезіше за багатьох аналітиків усвідомлює, що кінець світу — це не наукова фантастика з віддаленого майбутнього. Тому й малюють вони не будиночки з рівними димарями, а те, що з великою ймовірністю може залишитися на їхньому місці.