Ще зовсім не так давно у нас існувала традиція знаменним датам присвячувати яке-небудь визначне досягнення. Тавійна, а окупацію Криму та бойові дії з сотнями убитих на Донбасі антитерористичною операцією вже не називаємайже ніхто у світі, змінила багато звичних «мирних» уявлень та традицій. І чергове досягнення, якщо воно співпадаєз визначною датою, радше випадковість, аніж «подарунок країні».
Всі українці з хвилюванням спостерігали за подіями кінцязими – початку весни, які відбувалися у Криму. Українські війська залишили півострів, азгодом почала залишати кримську землю й українська бойова техніка. Серед них були і літаки бригади тактичної авіації, котра дислокувалася поблизу Севастополя. Винищувачі розбирали, вантажили на автомобілі та перевозили на один з аеродромів материкової частини України. Незважаючи на заяви, окупанти віддали лише бойові машини, котрі на початок року не піднімалися в небо, а 7 справних МіГ-29, 2 МіГ-29УБ та 3 Л-39 так і залишилися на кримському аеродромі. Ніби назгадку про перебування українських літаків у Криму, окупанти не дозволили вивезтий значну частину блоків та агрегатів тих літаків, що автотранспортом вирушили в Україну. Залишилася там значна частина наземного обладнання, необхідного для повноцінного забезпечення польотів.
– Роботи зі складання літаків розпочались майже одразу з прибуттям перших винищувачів з Криму на аеродром на материковій частині України, –розповідає представник Командування ПС ЗС України полковник Олег Шелякін. – Неоціненний внесок зробилиремонтні бригади Львівського державного авіаремонтного заводу. Вони оглянули килі винищувачів, контролювали та надавали практичну допомогу ускладанні літаків, надали значну кількість необхідних витратних матеріалів. І за цезавод не вимагає жодної копійки.
На аеродромі, крім спеціалістів Севастопольської бригади тактичної авіації, працювали військові інженери, техніки тамеханіки з інших авіабригад ПСЗС України, котрі мають досвідроботи на винищувачах даного типу та відповідні дозволи, зокрема з Василькова, Івано-Франківська та Озерного. Неможливо переоцінити внесок і «місцевих» спеціалістів. Адже саме вони, хоча й експлуатують зовсім інші літаки, забезпечували роботу значної кількості контрольно-перевірочної апаратури та обладнання ТЕЧ. Завдяки такій злагодженій роботі сьогодні на стоянцівже не остови літаків, а стрій винищувачів, котрі, віриться, злетять у небо України.
Та найбільше навантаження і відповідальність, звичайно, – на плечах авіаційної інженерної служби Севастопольськоїбригади тактичної авіації, яку очолює підполковник Сергій Чорний. Він з кількома підлеглими розбирав літаки в Криму,до останнього дня залишався на аеродромі поблизу Севастополя, а потім переїхав на материк та приступив до їхвідновлення. Не покладаючи рук працюють на аеродромі інженер майор Віктор Корнієць, начальники груп капітаниМикола Величко, Євген Гапон, Володимир Циплов. Та особливо відмічають офіцери авіамеханіка старшого солдатаПавла Нечипорчука. Контракт на проходження військової служби військовослужбовець-кримчанин уклав в кінціминулої осені. Та у складний час він прийняв рішення їхати на Україну.
Авіатори вірять, що бригада житиме та літатиме на своїй бойовій техніці. А ще вони впевнені у правильності свого вибору.
– У кожного з нас залишилися десятки знайомих в Бельбеку, котрі зробили вибір на користь Росії, і ми час від часу спілкуємося. – говорить один з офіцерів. – За ці місяці вони пройшли перепідготовку в Липецьку та Воронежі, дехтоотримав чергові військові звання. Наших літаків вже немає у Бельбеку, їх місце зайняли російські Су-27. Колишніукраїнські авіатори відремонтували будівлю ТЕЧ, покрасили та почистили територію, правда, за свій кошт. Протежоден з них ні разу не наближався до літака. Аргумент у командування: «зрадникам не можна довіряти російськутехніку». Хіба потрібні такі спеціалісти державі? З ними навіть уклали не контракти, як з усімавійськовослужбовцями російської армії, а незрозумілі трудові угоди терміном на один рік. Що буде далі – жоден з них не знає. Ми, тим часом, відновили два літаки, згодом злетять й інші. Ми потрібні своїй державі.
