Покоління Z: психолог розповіла, як інтернет змінив сучасних дітей

Загрожують сучасним дітям проблеми з пам'яттю, мисленням, вираженням емоцій? Про те, з якими проблемами вони стикаються, розповідає психолог, директор Фонду розвитку інтернет Галина Солдатова.

Факти говорять про те, що діти все раніше і раніше починають освоювати планшети, смартфони, користуватися інтернетом. Дослідження 2015 року показують: майже 80% школярів використовують інтернет 3 години на добу. Кожен шостий проводить там близько 8 годин на добу. Сьогодні діти сприймають інтернет не як набір технологій, а як середовище проживання. Це вже не окрема віртуальна реальність, а частина їх життя. І цей спосіб життя розходиться з способом життя батьків.

Все це говорить про те, що виникає нова соціальна ситуація розвитку. Відбувається виникнення нових психологічних контекстів і феноменів, нових форм взаємовідносин, зміна прийнятих в культурі соціальних практик.

Формування психічних функцій

Інтернет для дітей виступає новим культурним знаряддям, яке опосередковує формування вищих психічних функцій. Якщо до епохи інтернету вони розвивалися в безпосередній взаємодії дитини і дорослого або дітей між собою, то сьогодні інтернет втручається в цю взаємодію. Наприклад, пам'ять. Психолог Бетсі Спэрроу (Betsy Sparrow), спираючись на роботи Деніела Уегнера (Daniel Wegner), припустила, що інтернет став особливою формою пам'яті – трансактивною. Ця пам'ять виникає при тривалих відносинах в парах, коли люди починають покладатися на пам'ять один одного. Пам'ять починає працювати з іншими механізмами: запам'ятовується не сама інформація, а те, яким шляхом до неї дістатися. Чи стає пам'ять гірше, або ми просто намагаємося пристосуватися до нового способу життя? Можливо, скоро ми будемо судити про освіченість не по тому, скільки ми знаємо енциклопедичних фактів або латинських крилатих фраз, а по швидкості пошуку або за оцінкою достовірності того, що ми знаходимо в інтернеті.

Наступна проблема – увага. Середня тривалість концентрації уваги значно зменшилася у порівнянні з тим, що було 10-15 років тому. Це особливо помітно, коли дітей намагаються вчити традиційними методами в школі. Далі цей процес може піти в двох напрямках: або буде посилюватися розсіювання уваги, коли людина стежить за всім відразу і мало на чому зосереджується, або діти будуть вчитися розподіляти свою увагу.

Є і проблема сенсорної депривації. Занурюючись в інтернет, діти отримують менше сенсорних сигналів з навколишнього світу. Відчуття світу може стати менш чуттєвим. Може притуплятися сприйняття запахів, звуків реального світу. Дитина може боятися дотиків. Це може призвести до складнощів у сприйнятті власного тіла, його можливостей, складнощів у сприйнятті себе як окремої фізичної сутності, що важливо для формування ідентичності. Крім того, сприйняття людей і їх оцінка часто ґрунтуються на невербальної інформації. Дитина не вчиться зчитувати ці сигнали, якщо він весь час в інтернеті. Дослідники відзначають у зв'язку з цим спад у здатності до співпереживання, емпатії.

І ще один феномен – "кліпове мислення". Воно стало формуватися задовго до інтернету, коли з'явився телевізор і можливість перемикати канали. Розвиток електронних форм спілкування веде до повернення мислення людини до дотекстовому періоду. Це не логічне мислення, а візуальні образи, асоціації різного роду. Деякі розглядають кліпове мислення як перехід до іншої якості мислення: від лінійно-послідовного до мобільно-з'єднання. Чи означає, що з кліповим мисленням діти стають дурнішими? Є дослідники, які вважають, що надмірне використання інтернету веде до атрофії мозку дитини. Але є інша точка зору. Експерименти психолога Гері Смолла (Gary Small) доводять, що активне використання інтернету призводить до формування нових нейронних зв'язків.

Побудова ідентичності

Цифрові технології справляють вплив на формування особистості. Дитина активно експериментує, у нього з'являється приголомшлива майданчик для побудови своєї ідентичності, експерименту зі своєю ідентичністю, пошуку свого соціального "Я". В інтернеті він освоює різні соціальні ролі. З іншого боку, спроби приміряти на себе різні маски можуть призвести до того, що ідентичність не буде формуватися, а буде инсценироваться. Можливо застрявання на стадії дифузної ідентичності – смутного, нестійкого уявлення про самого себе. В результаті може затягнутися процес самовизначення, переходу від дитинства до юності і далі.

Змінюються і уявлення про соціальному капіталі. Діти в рамках соціальних мереж накопичують кількість знайомих, нарощують соціальні зв'язки, які зберігаються потім практично на все життя і сприяють майбутньої успішності. Саме через них люди виходять на нові ресурси. Причому найчастіше важливу роль відіграють не близькі друзі, а випадкові френди.

Життя в цифровому середовищі викликає появу нових психологічних контекстів і феноменів. Наприклад, феномен приватності, який для нашої російської культури завжди був не дуже характерний. Вони налаштовують свою приватність в соціальних мережах, розпоряджаються своїми персональними даними. Це пов'язано і з приватністю особистості і поведінки, і персональних даних в першу чергу. Проблема захисту та безпеки персональних даних для дітей знаходиться в числі найбільш важливих. Саме поняття приватності зараз еволюціонує. Межа між особистим і публічним стирається. Змінюються уявлення про приватне життя: вона стає прозорою.

Чотири групи ризиків:

Контентні,

Комунікаційні,

Споживчі,

Технічні.

І інтернет-залежність як якийсь окремий ризик.

Головні ризики – комунікаційні та технічні. Приблизно 50% дзвінків по комунікаційним ризиків пов'язані з проблемою кібербуллинга. Кожна п'ята дитина зізналася, що вона жертва буллінга, а кожен четвертий – що він агресор. Відсутність культури в школі, розуміння, що такого не можна робити, залишається великою проблемою. Важлива умова безпеки підлітків і дітей в інтернеті – цифрова компетентність. Ми розробили індекс цифрової компетентності за чотирма сферами: контент, комунікація, споживання та технічні аспекти. Ми з'ясували, що діти не володіють якимсь особливим знанням, хоча і вважають, що інтернет знають як свої п'ять пальців. Тому підвищення цифровий компетентності (не тільки дітей, але й вчителів та батьків) – це найважливіше завдання сьогодні".