Телефони - шпигуни! Як стежить за вами смартфон.  Кажуть, що вся техніка з камерами — ноутбуки, планшети, телефони — стежить за нами, знімає фото та відео, коли їй заманеться.

Це правда?

Як стежить за вами смартфон і чому тести в соцмережах проходити небезпечно, розповідає відомий експерт з ІТ-безпеки Ігор Ашманов, передає Ukr.Media.

— Так. Не дарма Марк Цукерберг, засновник мережі Фейсбук, технічно дуже просунута людина, заклеює камеру свого ноутбука скотчем— і почав робити це ще 7 років тому! Ваш телефон завжди вас «слухає», завжди визначає ваше місце розташування, і постійно дивиться в камеру на вас — навіть коли, здавалося б, не активний. При цьому телефон розуміє, якщо знімок зроблений в кишені, і на екрані темно. Знімки ж з обличчями, людьми, якимись ситуаціями апарати відправляють на «центральні сервера» — хто вигодонабувачі цієї інформації, можна лише припускати... До даних з апаратів з ОС Android мають доступ не тільки виробники телефону, але і АНБ, якому власник ОС зобов'язаний віддавати дані за законом.

— Виходить, потрібно вимикати телефон, коли їм не користуєшся?

— Це не допоможе. Треба розуміти, що каналів стеження багато. Треба намагатися не робити нічого компрометуючого. Бо навіть якщо ви вважаєте, що телефон вимкнено, далеко не факт, що це так. Гарантія відключення — зняти батарею з апарату. Майже всі сучасні телефони мають незнімну батарею. З вимиканням теж не все просто: апарат може програвати вам анімацію виключення і гасити екран — але залишатися активним. Є інший варіант, як ускладнити стеження — купити «бабушкофон» начебто Нокії-6610 і не користуватися смартфонами.

— Ви відомий експерт в області цифрової безпеки — покажіть, а який у вас телефон?

— Я не експерт, вибачте. У мене — один з останніх корейських смартфонів. І камера не заклеєна, ось, дивіться. Прослуховування і стеження несе безпосередній ризик для людей, які мають справу з якимись таємницями. Це чиновники, представники спецслужб, великі бізнесмени і злочинці. Сервера ж збирають масиви даних, не виділяючи з них конкретно мене як особистість (поки). Швидше за все, виробник телефону і АНБ не стежать за особистими перипетіями в моєму житті. У будь-якому випадку я намагаюся не використовувати телефон в специфічних ситуаціях: на переговорах, в сауні, спальні і т. п.

— Тобто боятися, що чиясь дружина дізнається про зраду, бо за чоловіком стежить телефон, не варто?

— Ну, у дружини зазвичай немає доступу до даних, які смартфон відправив у США. Дружині простіше взяти чоловіка смартфон і прочитати, про що і з ким він там спілкується. А ось тим спецслужбам, хто збирає дані, шантажувати чоловіка, звичайно, можна. Якщо чоловік того вартий (він велика шишка, наприклад)

Шифрування не працює?

— Кажуть, месенджери (Телеграм, Вотсап, Вайбер — ред.) шифрують інформацію — і на відміну від смс і електронної пошти вони безпечніше. Це так?

— Не впевнений. Цього ніхто не може знати достеменно. Це ж маркетинг. Надійний алгоритм шифрування, на чиїх серверах і в якому вигляді зберігається ваша переписка? Простий приклад: знаєте, що публічна пошта (наприклад, Гугла) «читає» вміст ваших листів? Вона пропонує вам рекламу того, про що йшлося у листах. А Гугл за законом зобов'язаний віддавати дані розвідці. Аналогічно влаштовані всі комунікаційні сервіси: звичайно, читають не живі люди, а штучний інтелект з лінгвістичним аналізом. А операційна система Windows-10 в початковому постачанні має вбудованого клавіатурного шпигуна, який всі ваші натискання клавіш надсилає до корпорації Майкрософт.

Бережіть дітей

— Багато викладають в соцмережах фото дітей, відзначають своє місцезнаходження — наскільки це безпечно?

— У нашій родині був такий досвід — у дружини викрали сина. Всі, кому не лінь, тоді повідомляли, що він викладав про себе все в соцмережах. І хоча це було не так, а сина вкрали за наводкою, ми до інформації про дітей у цифровому просторі ставимося дуже нервово, і дочкам подібного не дозволяємо. Якщо в мережі можна подивитися, як виглядають наші діти і де вони бувають — це означає, потім їх можна буде дізнатися на вулиці, в парку, пісочниці.

— В соцмережах постійно пропонують тести: яким ви будете в старості, яка ви собака... При цьому для отримання результату потрібно надати доступ до даних профілю. Це безпечно?

— Викачати публічний профіль можна і зовнішніми програмами. Небезпека тестів, на мій погляд, в іншому. Це масове дресирування людей, натаскування їх на виконання чого-то по команді. Механізм простий: більшості людей бракує уваги до себе, а тут кажуть, що ти талановитий кулінар або схожий на знаменитість. Приємно! Яка ти тварина, ким ти був в минулому житті — мільйон ідіотських результатів, якими діляться з друзями. Дресирування полягає саме в «поділитися». Такий же сенс несуть флешмоби: облий себе водою, або напиши, як тебе зґвалтували. Так тренують бездумну масову поведінку, як у лемінгів. Мені кажуть — я роблю: всі побігли, і я побіг. Той, хто збирає масові дані, ставить позначку: ось ці користувачі схильні вестися на масові дії. Робота така ж, по суті, як у «групи смерті» (які далеко не найстрашніше, що зараз є в мережі). Дресированим масам людей можна підкидати все складніше завдання, і вони залюбки їх виконають.

— Ви сказали, є щось страшніше «груп смерті». Що?

— групи блатної романтики АУЕ, групи романтизації шкільних розстрілів (по-англійськи «скулшутинга»). Насправді, ось така кібербезпека повинна хвилювати і сім'ю, і державу в першу чергу. Коли пароль вкрали — це півбіди. А ось коли вкрали мізки — це набагато гірше. Маніпуляторів у мережі зараз тисячі, і вони стають все витонченішими. Перевіряйте, чим займаються в інтернеті ваші діти, в яких групах з км вони спілкуються, які виконують завдання — це може врятувати їм життя.