Вчені NASA за допомогою даних, зібраних апаратом "Юнона", встановили, чому блискавки на Юпітері відрізняються від аналогічних феноменів на Землі і породжують радіохвилі лише в обмеженому діапазоні частот. Як повідомляє NASA, цей феномен залишався таємницею для дослідників з березня 1979 року, коли апарат Voyager 1 пролетів повз газового гіганта, передає Ukr.Media.
"До місії "Юнони" блискавки на Юпітері реєструвалися апаратами або візуально, або в кілогерцевому діапазоні радіохвиль, але не мегагерцевому, який характерний для блискавок на Землі. Було запропоновано багато теорій, які могли пояснити цей феномен, але жодна з них не пропонувала однозначну відповідь", - заявив один з учених Шеннон Браун.
З 2016 року "Юнона" з допомогою радіохвильового радіометра, здатного вловлювати електромагнітні хвилі широкого діапазону, зафіксувала 377 розрядів. Ці спалахи породжували радіохвилі в мегагерцевому і гігагерцевому діапазонах, що показувало їх схожість з блискавками на Землі.
Однак на Юпітері майже вся грозова активність локалізована на полюсах, тоді як на Землі блискавки частіше виникають на екваторі. Останнє пояснюється тим, що тропічні і екваторіальні широти на Землі отримують від Сонця більше тепла, ніж області помірного і полярного клімату. В результаті тепле вологе повітря піднімається через конвекцію, породжуючи часті грози.
Юпітер одержує від Сонця в 25 разів менше тепла, ніж Земля, але в той же час виділяє величезну кількість внутрішньої теплової енергії. На екваторі створюється баланс між останньою і надходить ззовні радіацією, що перешкоджає конвекції. На полюсах теплі гази вільно піднімаються, створюючи умови для сильних гроз.
