Новини України

Міфи про космос, в які соромно вірити в XXI столітті

Ми приготували для вас кілька міфів про Всесвіт, які вже давно пора було розвінчати.

Наш Всесвіт величезний і практично не вивчений, тому з ним пов'язано безліч міфів і всіляких помилок. Наприклад, що добиратися до космосу потрібно дуже довго, а чорні діри — гігантські космічні "пилососи", які затягують все навколо. Ми приготували для вас кілька міфів про Всесвіт, які вже давно пора було розвінчати, інформує Ukr.Media.

ПЕРШИМ ОБ'ЄКТОМ В КОСМОСІ БУВ СУПУТНИК, ЗАПУЩЕНИЙ У 1957 РОЦІ. У 1944 році створена німецькими вченими ракета «Фау-2» піднялася на висоту 188 кілометрів над землею, подолавши тим самим і лінію Кармана, і кордон атмосфери та космосу, визнану NASA. До речі, на думку деяких вчених, всі заслуги по освоєнню космічного простору, які ми маємо на сьогоднішній день, стали можливі тільки завдяки технологіям, розробленим для створення «Фау-2».

ЧОРНА ДІРА — ВЕЛИЧЕЗНИЙ КОСМІЧНИЙ ПИЛОСОС, ЯКИЙ ЗАТЯГУЄ ВСЕ, ЩО ПОТРАПЛЯЄ В ЙОГО ПОЛЕ ЗОРУ». Звичайно, сила гравітації чорної діри просто величезна, і залишити її не зможе ні одна «жертва», яка до неї потрапила, адже для цього її швидкість повинна перевищити швидкість світла, що, на думку сучасної науки, неможливо. Проте розміри нашого Всесвіту настільки величезні, що космічні «сусіди», будь то чорні діри або зірки, що знаходяться на величезних відстанях один від одного, а значить, у чорної діри практично немає шансів «поласувати» ким-небудь. До речі кажучи, чорні діри не вічні. Згідно теорії Стівена Хокінга, вони поступово втрачають частину своєї маси за рахунок так званого випромінювання Хокінга і з часом можуть зникати — рівно так само, як і інші об'єкти у Всесвіті.

НА НІЧНОМУ НЕБІ МИ БАЧИМО МІЛЬЙОНИ ЗІРОК. Згідно з сьогоднішніми даними, у Всесвіті «живе» 1 квадрильйон зірок — це число записується як одиниця з 24 нулями. Втім, вчені впевнені, що в міру розвитку техніки ми виявимо ще більше галактик, а отже, й кількість зірок, скажімо так, збільшиться. Проте неозброєним оком земляни можуть бачити лише 6 000 зірок, та й то по 3 000 на кожну півкулю. Крім того, навіть така кількість доступно лише тим, хто опиниться в пустелі, причому високогірній. Проте найбільше пощастить щасливчику, який виявиться на екваторі в момент, коли наша планета зробить половину обороту навколо Сонця: йому відкриються всі 6 000 зірок. А ось звичайний міський житель і зовсім буде задовольнятися максимум 200 зірками, та й то в саму ясну ніч.

МЕРКУРІЙ — САМЕ «ПЕКЕЛЬНЕ» МІСЦЕ В СОНЯЧНІЙ СИСТЕМІ. Здавалося б, все логічно — Меркурій перебуває найближче до Сонця, а значить, він розпалює його сильніше, ніж інші планети. Проте в гонці за найспекотніше місце в Сонячній системі перемагає Венера: середня денна температура на її поверхні становить близько 460 °C, тоді як на Меркурії відносно прохолодно, всього 350 °C. А вночі, яка на першій планеті від Сонця триває цілих 58 земних днів, і зовсім падає до 170 °C. Чому ж так? Вся справа в тому, що Венера «страждає» від парникового ефекту через щільних хмар, що складаються з сірчаної кислоти. А ось атмосфери на Меркурії практично немає, тому і тепло тут не затримується. До речі, згідно з припущенням вчених, на полюсах планети може бути лід.

НА МАРСІ Є ЛЮДСЬКЕ ОБЛИЧЧЯ. У 1976 році «Вікінг-1» зробив знімок поверхні Марса, на якому чітко були видні обриси людського обличчя. Цей знімок відразу ж викликав шквал теорій про штучне походження рельєфу, до створення якої доклали руку інопланетяни. Проте вже в 1998 році більш детальні знімки остаточно зруйнували міфи про те, що на Марсі є загадкове обличчя: при найближчому розгляді виявилось, що це не що інше, як гра світла і тіні.

КОСМОНАВТИ «ПЛАВАЮТЬ» В КОСМІЧНОМУ КОРАБЛІ. У трансляціях з МКС і фільмах про космос ми бачимо, як космонавти буквально плавають по відсіках космічної станції. Насправді ж вони знаходяться в стані постійного падіння, так як на висоті польоту МКС, яка становить 350 км від Землі, сила тяжіння нашої планети всього лише на 10 % менше, ніж та, що на поверхні. Приблизно схожі відчуття відчувають парашутисти в перші секунди польоту — до тих пір, поки не відкриється парашут.

ЮПІТЕР, УРАН, САТУРН І НЕПТУН ПОВНІСТЮ СКЛАДАЮТЬСЯ З ГАЗУ. Згідно сучасної теорії, газові гіганти, на відміну від планет земного типу, до яких відносяться — крім Землі — Марс, Венера і Меркурій, складаються не з твердих матеріалів, а з газу. Причому по мірі просування вглиб планет під впливом гігантського тиску газ переходить в рідку фазу, а потім перетворюється в якусь подобу розплавленого металу. Всередині ж газових гігантів ймовірно знаходиться кам'яне або металеве ядро. Втім, достеменно це поки що нікому невідомо. Причина цього дуже проста. Сучасна техніка не дозволяє точно дослідити газові гіганти. Будь-який апарат буде знижуватися через атмосферу вглиб планети до тих пір, поки його не розірве величезним тиском.

РОЗМІР ВСЕСВІТУ НЕ ПЕРЕВИЩУЄ 13,8 МЛРД СВІТЛОВИХ РОКІВ. Найбільш віддалені об'єкти, відомі сучасній науці, знаходяться на відстані 46 млрд світлових років. Дивно, чи не правда? Насправді ні. Вся справа в розширенні Всесвіту, яке незмінно відбувається з самого моменту великого вибуху. Тобто об'єкт, світло від якого, наприклад, йшло до Землі 13 млрд років, за цей час «полетів» на величезну відстань і може знаходитися від нас в 40 млрд світлових років. А в якій з цих міфів вірили ви?

Поділитися на Facebook

Підпишіться на новини «UkrMedia» в Facebook, Twitter, Google+ або Telegram.

Зараз читають
Схожі новини