У місячному ґрунті знайшли найдавніші мінеральні утворення

Група вчених зі Швеції, Австралії, США і Великобританії знайшла в зразку реголіту, доставленому на Землю екіпажем «Аполлона-14», фельзитові включення із зернами циркону земного походження - можливо, це не тільки найдавніші мінеральні утворення на Землі, але і перше свідчення метеорита земного походження, що впав на Місяць.

Найдавнішими з відомих мінеральних утворень на Землі вважаються циркони із Джек Хіллс в Західній Австралії: їх вік радіометричними даними становить від 4 до 4,4 мільярда років. Таким чином, вони відносяться до катархейської (гадейської) ери - найдавнішої ери геологічної історії планети, що охоплює період від початку утворення Землі за рахунок концентрації космічного матеріалу близько 4,6 мільярда років тому до часу утворення найдавніших з відомих на Землі порід (близько чотирьох мільярдів років), інформує Ukr.Media.

Тепер група під керівництвом Джеремі Беллуччі (Jeremy Bellucci) з Шведського музею природної історії заявляє, що виявила зерна циркону з тієї ж гадейської ери в реголіті із зразка номер 14321 «Аполлона-14» 1971 року. Вони виявили фрагмент породи з кварцу, польового шпату і циркону масою близько двох грамів - за їх словами, ці породи часто зустрічаються на Землі і майже ніколи на Місяці. Хімічний аналіз породи показав, що мінерали кристалізувалися в умовах, більше схожих на земні, ніж на місячні: автори припускають, що це могло статися і на Місяці, але для цього потрібна була б, зокрема, величезна глибина, на якій на Місяці, як вважається, склад породи буде зовсім іншим.

За даними дослідників, фрагмент породи сформувався на Землі на глибині близько 19 кілометрів приблизно 4-4,1 мільярда років тому і був закинутий на Місяць в результаті зіткнення з якимось космічним об'єктом. Співавтор роботи Девід Кринг відзначає, що, швидше за все, їх знахідка і висновки викличуть суперечки в науковому співтоваристві, але додає, що на поверхні Місяця напевно можна знайти більше мінералів гадейської ери, які зможуть доставити на Землю наступні місячні місії. Самі автори підкреслюють, що поки однозначно визначити походження породи не можна, але вони схиляються саме до «земного» варіанту.