Як в Радянському Союзі намагалися зробити підземний човен

Найбільші зусилля в спробах створення повноцінних підземних кораблів докладали конструктори Радянського Союзу і Німеччини ще до початку Другої світової війни. Інженерами був представлений цілий волок проектів різного ступеня реалістичності. Все змінилося після Другої світової війни, інформує Ukr.Media.

Коли закінчилася Велика Вітчизняна війна, в руки радянської розвідки потрапили численні німецькі розробки. В їх числі були й напрацювання Німеччини в області створення підземних кораблів для військових цілей. Отримання нової інформації дозволило дати невеликий поштовх у розвитку аналогічного радянського проекту, який на той момент зайшов в «творчий тупик».

У Німеччині проект мав назву «Змій Мидграда», що служило відсиланням до германо-скандинавської міфології. В СРСР же ініціатива отримала назву «Бойовий кріт».

Група вчених, яка займалася створенням підземного човна, була створена безпосередньо в Академії наук СРСР за розпорядженням міністра державної безпеки Абакумова. За деякими даними, до проекту був залучений в тому числі академік Сахоров і професор Бабат. Найактивніше проект розвивався у часи Хрущова, який був глибоко зацікавлений в розробці принципово нових видів озброєння.

Передбачалося, що машини класу «Бойовий кріт» можна буде використовувати для здійснення підкопів під укріплення противника або під стратегічно важливі об'єкти з метою заподіяння ним значної шкоди та порушення їх працездатності. За непідтвердженими даними, завод по збірці «кротів» був побудований на території сучасної України. Перший екземпляр був зібраний вже через 2 роки та відправлений на випробовування.

При довжині в 35 метрів бурильна машина мала вміщати екіпаж з 5-7 осіб, а також десант з 15 осіб. У «крота» був також вантажний відсік, який дозволяв перевозити до 1 тонни вибухівки. Швидкість руху машини становила 7 км/г.

За деякими даними випробовування підземного човна проходили в Уральських горах і закінчилися не дуже добре, що змусило заморозити проект. В кінцевому підсумку ініціативу і зовсім закрили. Сталося це вже у часи Брежнєва.

У 1960-ті роки про «Бойового крота» писав широко відомий американський журнал «Популярна механіка». Враховуючи той факт, що подібного роду проекти завжди були суворо засекречені, є чималі підстави вважати, що насправді ніякого «Бойового крота» в СРСР не існувало, а дані машини були лише черговим пропагандистським жупелом.