Російські та європейські вчені з'ясували, як жили останні мамонти на острові Врангеля і чому вони загинули.

Останні на Землі шерстисті мамонти жили на острові Врангеля в Північному Льодовитому океані. Вони вимерли близько чотирьох тисяч років тому на протязі дуже короткого часу. Міжнародна дослідницька група з Російської академії наук та університетів Гельсінкі і Тюбінгена відновила події, які могли призвести до зникнення цих тварин, інформує Ukr.Media.

На думку вчених, мамонтів згубило поєднання одразу кількох чинників: обмежене середовище проживання, екстремальні погодні умови і, можливо, появи давніх людей.

Відомо, що в останньому льодовиковому періоді мамонти мешкали на великих територіях від сучасної Іспанії до Аляски. Але 15 тисяч років тому клімат став різко змінюватися, і шерстисті гіганти не змогли до нього адаптуватися.

Частина популяції, яка мешкала на острові Врангеля, виявилася відрізана від материка через рівень моря, що піднявся. Ці мамонти змогли пережити своїх родичів, щонайменше, на сім тисяч років.

Вчені зібрали безліч зразків мамонтової кістки з північного Сибіру, Аляски, Юкона і острова Врангеля, чий вік складав від 40 тисяч до 4 тисяч років, і проаналізували ізотопний склад вуглецю, азоту, сірки та стронцію. Таким чином вони сподівалися відновити раціон мамонтів і зрозуміти, як змінювалися умови їх життя.

Виявилося, що мамонти на острові Врангеля на протязі дуже довгого часу жили в стабільному і сприятливому середовищі, на відміну від своїх родичів з європейської частини Росії і Аляски. У представників цієї популяції знайшли мутацію, яка впливає на жировий обмін. Вчені припустили, що вони мешкали в досить теплому кліматі і не потребували постійних запасів жиру, що допомагають вижити довгою і холодною зимою.

Але підвищені рівні сірки і стронцію в кістках вказали на погану якість питної води, можливо, пов'язана з вивітрюванням корінних порід.

Автори дослідження прийшли до висновку, що вимирання мамонтів сталося через короткочасне погіршення погоди — таке, як крижаний дощ. Товстий шар льоду, що вкрив землю і рослини, не дозволив тваринам добути достатньо корму. Для популяції, яка вже була ослабленою і поганою водою, такий катаклізм став критичним.

Інший можливий варіант — поява людей. Перші людські сліди на острові Врангеля з'явилися всього через кілька століть після загибелі останніх мамонтів. Можна припустити, що наші предки дісталися до усамітненого клаптика землі ще раніше, але явних доказів людського полювання на мамонтів на острові поки не виявлено.

Вчені підкреслили, що невеликі острівні популяції тварин, як у доісторичні часи, так і в наші дні, особливо вразливі до зовнішнього впливу. Тому слід вжити особливих заходів для їх захисту.