Генетика, археологія і кліматологія дозволили реконструювати історію поширення рису починаючи з катастрофічних посух і похолодання 4200 років тому, інформує Ukr.Media.
Протягом всієї цивілізованої історії людства рис виступав одним з головних джерел їжі. Це значення він зберіг і зараз, бувши ключовою культурою більш ніж для половини жителів Землі. Вважається, що його обробіток розпочався ще 9000 років тому, в долині річки Янцзи, і потім поширився на захід — аж до Близького Сходу та Африки, а потім і Америки, а також на схід, до Японії та тропічних островів Тихого океану.
Вчені простежили за цим рухом, використовуючи нові дані секвенування повних геномів більше ніж 1400 існуючих сьогодні сортів рису, оцінивши час їх появи і ареал культивації. Виявилося, ключовим «тригером», який запустив поширення рису, стала кліматична катастрофа XII століття до нашої ери. Про це Майкл Пуругганан (Michael Purugganan) і його колеги написали у статті.
Тисячоліттями обробіток рису обмежувався Китаєм, де вирощували різні сорти круглозерної «японіки». Однак близько 2200 року до нашої ери на планеті відбулися глобальне похолодання і серія жорстоких посух, що призвело до загибелі багатьох стародавніх спільнот, включаючи Стародавнє єгипетське царство і Аккадську імперію. «Різкі кліматичні зміни змусили рослини, включаючи окультурені, швидко адаптуватися», — підкреслюють вчені.
За даними Пуругганана і його співавторів, саме в цей період стали з'являтися нові різновиди «японіки», які пристосовані до обробітку і в більш помірному, і в більш жаркому кліматі. Ці сорти поширилися до півночі Китаю, Кореї і Японії, а також в південні країни. Близько 2500 років тому «японіка» досягла Південно-Західної Азії, де швидко диверсифікувала рядом нових тропічних сортів.
Історія «індіки» розвивалася пізніше. Доместикація довгозернового різновиду сталася близько 4000 років тому, в пониззі долини Гангу. Лише близько 2000 років тому з розвитком глобальних торговельних мереж вона поширилася до Китаю. «Дані геноміки дали нам базову модель про те, де і коли, в яких частинах Азії з'являвся рис, — говорять автори роботи. — Археологія вказала на місця його обробітку, а кліматичне моделювання забезпечило екологічний контекст всього, що відбувається».
