Вважається, що мусофобія — боязнь мишей та інших гризунів — це страх, властивий в основному жінкам. Існує стереотип про те, що будь-яка дама, побачивши мишеня, з вереском застрибне на найближчий стілець або навіть стіл, і звідти буде вимагати негайно прибрати хвостатого гризуна з очей подалі, інформує Ukr.Media. Але звідки ж взялося це переконання?
Дослідники вважають, що причиною страху мишей стала генетична пам'ять. У первісно-общинні часи людина була значно ближче до природи, ніж зараз, і могла ділити житло з дикими тваринами. Щури й миші були природними ворогами людини — у тому числі крали їжу, роблячи в будинку розорення.
Жінка, яка, імовірно, не брала участь в полюванні й залишалася вдома для підтримання вогнища, приготування їжі, виховання дітей і занять ремеслами, стикалася з мишами, які представляли небезпеку для домашнього господарства.
Існує також припущення про те, що в минулому існували гризуни набагато більших розмірів, ніж нинішні миші (наприклад, австралійські капібари — гризуни розміром вчетверо більші кішки, а їх предки могли досягати розмірів носорога).
У Середні століття, коли в Європі через релігійного мракобісся були знищені майже всі кішки (їх вважали відьмами), природним чином розплодилися щури. Відомо, що щури переносять чуму — одне з найстрашніших захворювань в той період. За деякими підрахунками, від Чорної смерті тільки в XIV столітті загинуло не менше чверті населення тогочасної Європи.
Можливо, розуміння того, що щури розносять смертельну хворобу, стало ще одним каменем у фундаменті страху людей перед гризунами. Те, що мишей і щурів бояться саме жінки — не більше ніж стереотип. Насправді мусофобія зустрічається у чоловіків нітрохи не рідше, ніж у жінок.
