Виявлено загадкове постійне "серцебиття" чорної діри

Міжнародна команда вчених повідомила, що перше підтверджене серцебиття чорної діри триває досі, інформує Ukr.Media.

Вперше воно було відкрите більше десяти років тому, і нові дослідження показують, що «серце» чорної діри б’ється досі. Це найдовше серцебиття, коли-небудь зафіксоване у надмасивній чорній дірі.

Рентгенівські супутникові спостереження засікли повторний удар після того, як його сигнал був закритий Сонцем протягом декількох років.

Таке тривале серцебиття говорить про розміри і структуру чорної діри, а також про простір навколо неї, з якого ніщо, навіть світло не може втекти.

Серцебиття чорної діри було вперше виявлено у 2007 році в центрі галактики RE J1034+396, яка знаходиться приблизно в 600 мільйонів світлових років від Землі.

Сигнал від цього галактичного гіганта повторювався кожну годину, і цю поведінку було видно на кількох знімках, зроблених до того, як супутникові спостереження були затулені Сонцем у 2011 році. У 2018 році рентгенівський супутник Європейського космічного агентства XMM-Newton зміг нарешті повторно спостерігати чорну діру, і, на подив учених, те ж саме серцебиття все ще можна було побачити.

Матерія, падаюча на надмасивну чорну діру, харчуючись від акреційного диска матеріалу, який її оточує, вивільняє величезну кількість енергії у порівнянні з крихітною областю простору, але це рідко розглядається як специфічна картина, яка повторяється і подібна биттю серця.

Час між ударами може розповісти нам про розмірі і структуру речовини, близької до горизонту подій чорної діри.

Основна ідея, як формується це серцебиття, полягає в тому, що внутрішні частини акреційного диска розширюються і стискуються. Єдина відома нам інша система, яка, мабуть, робить те ж саме, — це чорна діра з масою зірки в 100 000 разів меншою в Чумацькому Шляху, — пишуть астрономи.

Це свідчить про те, що такі сигнали, що виникають з надмасивної чорної діри, можуть бути дуже сильними і тривалими. Це також дає вченим найкращу можливість для подальшого вивчення природи і походження цього сигналу серцебиття.

Наступний крок у даному дослідженні — провести всебічний аналіз цього сигналу та порівняти його з поведінкою чорних дір у Чумацькому Шляху.