Чому вуличні колонки не замерзали навіть у люті морози?

Пам'ятаєте ці металеві "журавлі" на вулицях селищ чи у приватному секторі міст? Водорозбірні колонки були центром життя: біля них набирали воду, обмінювалися новинами і, звісно, поливали одне одного влітку.

Але як вони працювали взимку? Навіть у найлютіші морози, коли тріщало все навколо, з колонки справно бігла вода. Хтось може подумати, що справа у тиску в трубах. Але ні, це не допоможе. Навіть при тиску в 5 атмосфер температура замерзання води знизиться на мізер, який у -20°C ніхто й не помітить.

«Ну і що? — скаже допитливий читач. — Клапан, який відкривається важелем, розташований глибоко під землею, нижче рівня промерзання. Це ж очевидно!»

Все вірно. Але ж після того, як ви відпустили важіль, вода з носика стекла, а в самій трубі, що йде догори, вона ж залишилася! Чому ж її не розривало на шматки морозом?

Секрет криється у хитромудрій конструкції, яку без креслень і півлітра не розбереш. Але якщо по-простому, то все геніально просто.

Коли ви тиснете на важіль, відкривається підземний клапан і вода під тиском мчить угору. Але по дорозі вона проходить через спеціальний пристрій — ежектор. Це, по суті, звуження в трубі, яке працює як маленький пилосос.

Поки вода тече, ежектор створює вакуум і відсмоктує залишки води зі спеціальної камери-накопичувача внизу колонки. Це та вода, що залишилася там після попереднього користувача.

Коли ви нарешті набрали своє відро і відпустили важіль, потік зупиняється, "пилосос" вимикається. Вода, що залишилася у вертикальній трубі, під дією сили тяжіння просто стікає вниз — у ту саму камеру, яка щойно стала порожньою.

Вуаля! Труба, що знаходиться над землею, знову суха. Замерзати просто нічому.

Але був один важливий нюанс, через який ці колонки іноді таки ламалися. Набрати в мороз лише літр води, щоб сполоснути руки, — це був квиток в один кінець для колонки. Короткий і слабкий потік не встигав створити потрібний вакуум, щоб ежектор спрацював і відкачав воду з накопичувача. В результаті камері не було куди прийняти нову порцію води з труби, і вона замерзала.

Було правило користування: якщо вже натиснув на важіль у мороз — набирай відро! На жаль, знали про нього не всі.

Звісно, існували й інші, простіші конструкції — з дренажем. Там залишки води після використання просто стікали в ґрунт через спеціальний клапан. Але для цього потрібен був пісок чи дренажна система під колонкою, інакше все навколо перетворювалося на болото.