Звідки запах каналізації у санвузлі, якщо нічого не протікає?

Стоїш посеред власного ідеально вимитого санвузла, втягуєш носом повітря і намагаєшся зрозуміти, звідки тхне каналізацією, інформує Ukr.Media.

Здавалося б, усе сухо. Унітаз сяє так, хоч знімай у рекламі. Мокрих плям немає, нічого не протікає. А сморід такий, ніби десь під дорогою іспанською плиткою відкрився портал у підземелля. Я сам колись повзав по кахлю, принюхуючись до труб, і почувався при цьому вкрай безглуздо. Зрештою, виявилося, що проблема полягає в речах, про які взагалі не думаєш, поки вони не починають псувати тобі життя.

Перша хиба зазвичай ховається за унітазом. Будівельники, як і всі ми, люблять мінімізувати зусилля. Тому унітаз найчастіше підключають через гофру — пластикову гармошку, яку можна розтягнути, зігнути під потрібним кутом і радісно піти додому. Звучить чудово, але дешевий пластик і час роблять свою справу.

Вода звідти не тече. Але між цією гофрою і основною трубою часто залишається мікрощілина. Коли сусід зверху змиває воду, стояком ллється вода, яка працює як поршень. У трубі зростає тиск, повітря шукає найлегший вихід і, звісно ж, знаходить його у вашій квартирі. Колись у моменти побутового відчаю я просто замотував це з'єднання сірим армованим скотчем. На якийсь час це рятувало ситуацію, але естетика страждала неймовірно, та й відклеювалося воно досить швидко.

Якщо робити по-людськи, гофру треба викинути взагалі і поставити жорсткі пластикові коліна. Це надійно і надовго. Але якщо ліньки переробляти все з нуля є один хитрий трюк. Берете короткий обрізок звичайної 110-ї труби, надіваєте його на кінець гофри, щоб її гумові пелюстки щільно притиснулися всередині. І вже цю зібрану конструкцію вставляєте в каналізацію. Головне — залишити одну пелюстку гофри стирчати назовні, як такий собі стопор. Інакше, коли через кілька років надумаєте міняти унітаз, гофра вилізе, а цей обрізок так і залишиться жити глибоко в надрах стояка.

З квартирами все більш-менш зрозуміло. Але якщо вас потягло ближче до природи, і ви живете в приватному будинку, там свої фокуси.

У багатоповерхівках труба обов'язково виходить на дах — дихає. У приватних будинках про це часто забувають. І от ви змиваєте воду. Велика маса летить униз, створюючи за собою потужний вакуум. Цей вакуум, не вагаючись, просто висмоктує воду з сифонів під умивальником або ванною. Водяні затвори, які мають блокувати запах, пересихають. Зі зливу лунає зрадницьке булькання, вода починає сходити повільно, і привіт — каналізаційний дух знову заповнює кімнату.

Щоб цього не було, придумали вакуумні клапани. Коштують вони недорого, гривень двісті-триста. Я свого часу поставив їх під ванною і в місцях підключення умивальників. Клапан просто впускає повітря в трубу, не даючи зірвати гідрозатвор. Проблема з бульканням зникає миттєво.

Але тут є пастка, про яку мовчать продавці. Клапан — це не заміна нормальній вентиляційній трубі на даху. Якщо у вас септик, там постійно йде процес гниття, виділяються біогази, тиск зростає. Якщо цим газам нікуди виходити, бо фанової труби просто немає, вони почнуть тиснути у зворотний бік і легко проб'ють ваші сифони. А клапан тут не допоможе, він працює тільки на вдих. Тому хоча б одна труба на дах має бути обов'язково.

До того ж, не варто тішити себе ілюзіями щодо вічності дешевого пластику. У цих клапанах є тонка мембрана. За рік-два вона пересихає, припадає пилом або залипає, і клапан починає сам тихенько пропускати сморід у дім. Їх доводиться періодично замінювати.