Ми постійно читаємо заголовки про чергові гучні відкриття. Економісти довели, соціологи обґрунтували. Вірити цьому?

Донедавна відповідь була так собі. Кілька років тому масштабний проєкт SCORE перешерстив 4000 наукових статей із соціальних наук. Результат вийшов вбивчим: половину з них неможливо відтворити. Хтось накидав красивих графіків, отримав грант, а на практиці цифри не сходяться.

Аж ось у Nature виходить свіжа публікація. Професор економіки Оттавського університету Абель Бродер зі своєю командою взявся перевіряти новіші роботи. Взяли 110 статей, прогнали через них математику. І тут сюрприз: 85% досліджень виявилися точними. Результати відтворюються без підтасовок.

Чому раптом такий контраст із попереднім провалом?

Усе просто. Статті, які провалили перевірку раніше, писалися з 2009 по 2018 рік. Тоді нормою було приховувати свої розрахунки. Написав висновок — вірте на слово. Зараз журнали почали вимагати відкривати код і сирі дані.

До чого тут ми з вами, якщо ми не читаємо Nature за ранковою кавою? До того, що на основі цих досліджень політики потім пишуть закони, формують бюджети і розказують, як нам жити. Якщо в основі лежить фейк — ми всі за це платимо.

Бродер каже очевидну річ: перевірка чужої роботи має стати нудною рутиною. Більше того, відкриті дані ламають монополію. Коли код лежить у відкритому доступі, аспірант із бідного університету десь у країні третього світу може безкоштовно перевірити роботу снобів з елітного вишу. І знайти помилку ще до того, як вона стане державним правилом.

Коли дослідники знають, що завтра їхні формули розберуть на запчастини конкуренти, вони банально менше фантазують. Проста прозорість працює краще за сліпу довіру.