Натрапила на історію у The Guardian, яка змусила мене замислитися, як ми любимо викликати в себе почуття провини.
Жінка пише психотерапевтці листа. Її найближча подруга, з якою вони ділили секрети останні двадцять років, раптом перестала з нею спілкуватися. Без з’ясування стосунків просто прислала повідомлення, що «бере паузу в спілкуванні». Жінка рік мучилася, намагалася зрозуміти, де вона схибила, і врешті випросила пояснення.
Виявилося, що п’ять років тому, коли в героїні померла мати і вона паралельно чекала на першу дитину, вона надто покладалася на подругу. Потребувала надто багато уваги, а натомість нічого не давала.
Лист закінчується тим, що розчавлена жінка просить вибачення в порожнечу (бо її повідомлення ігнорують) і тепер боїться спілкуватися з новими людьми, бо самооцінка впала.
До речі, маленька, але дуже показова деталь: покинута жінка зараз заміжня і має двох дітей, а її колишня подруга — незаміжня і бездітна.
Психотерапевтка Памела Стівенсон Конноллі, яка відповідала на цей крик душі, нагадала про пандемію. Про статистику, яка каже, що кожен третій дорослий розірвав стосунки з друзями після ковіду.
Але головної її проблемою є діти.
Досі не заведено вголос казати, що материнство перекроює не лише тіло і графік сну, а й соціальні зв’язки. Коли одна людина живе без нормального сну, постоянням годуванням, дитячими болячками, а інша планує спонтанну поїздку чи просто хоче випити вина у клубі — ваші життєві шляхи розходяться.
Спільних тем стає менше. Здатність співпереживати зникає. Бо для матері з милим, любовні перипетії подруги на першому побаченні здаються дрібницею, а для бездітної жінки розповіді про перші зуби — нудними.
Найбільше в цій історії дивує реакція подруги. Ти п’ять років носиш у собі образу на те, що людина, яка втратила матір і носила дитину, була «занадто егоїстичною у своєму горі»? Замість того, щоб вчасно сказати «слухай, я не витягую, мені треба відпочити», вона брала на себе роль рятівниці, а потім просто зникла.
Як підсумувала психотерапевтка, це невміння встановлювати кордони тієї, що пішла. Вона не змогла їх вибудувати, а крайньою зробила іншу.
Коментарі