Артем Мілевський, Хочеться стати кращим гравцем Білорусі

Артем Мілевський дав своє перше інтерв'ю після підписання контракту з білоруським "Динамо" з Бреста.

"Насамперед, хочу подякувати керівництву "Динамо-Брест" за цей трансфер, за можливість зіграти на рідній землі. Керівництво клубу пояснило свою політику, як все тут працює. Дуже хороша ідея і амбітний проект.

Протягом всієї кар'єри мене не покидала думка, що одного разу я все-таки повернуся на Батьківщину і зіграю в чемпіонаті Білорусі. Я дуже радий і задоволений, що все так склалося. Велике спасибі моєму менеджеру Олександру Панкову, який в черговий раз показав свій професіоналізм. Спасибі також Віталію Леденьову, який доклав руку до цього трансферу. Він мій хороший приятель, до того ж живе в Мінську", - цитує екс-гравця київського "Динамо" і збірної України офіційний сайт його нового клубу.

- Ти говорив про рідну землю. Наскільки вона рідна?

- Коли я народився, мама і тато жили в Мінську, але у кожного з них є своя мала Батьківщина. У мами під Могилевом, біля Березине, а у тата Брестська область, біля села Телехани Ивацевичского району. Там є дуже гарне місце для риболовлі. Вигонощи називається. Загалом, всі свої. Зараз, напевно, буде розриватися телефон. Батьки дуже задоволені і я задоволений, так як буду частіше їх бачити.

- Велика кар'єра за спиною, багато великих матчів. Залишився ще порох у порохівницях?

- Для мене головне, і так було у всіх клубах, щоб в мене вірили. Зараз для мене немає жодних перепон.

- За останній рік як часто до тебе доходили новини про "Динамо-Брест"?

- Я багато читав у різних спортивних зведеннях про те, що в Бресті будується цікавий проект, де крім футбольних є ще багато цікавих навколофутбольних моментів. Працівники клубу знаходяться в тренді і йдуть в крок з усіма соціальними мережами, кіберспорту і іншими передовими речами. Ясно, що я прийшов в клуб вчорашнього дня. Ця сучасність дуже сильно привернула.

- Залишилися ще нереалізовані амбіції в футболі?

- Навіть не знаю. Хочеться стати кращим гравцем Білорусі. У мене є приклад в особі хороших друзів Саші Хацкевича та Валентина Белькевича. Коли прийшов у "Динамо-Київ" мені було 20 років, а вони взяли мене під своє крило, розповідали про все, що відбувається в клубі. З Сашею, вже Олександром Миколайовичем, ми досі на зв'язку.