Чому екстремальні види спорту настільки популярні та приваблюють все більше професійних спортсменів і любителів?
Перш за все, це пов'язано з адреналіном і активною дією. Але винахідливий і складніший вид спорту, тим він небезпечніший. Кілька разів ґрунтовно подумайте, чи готові ви ризикувати життям заради гострих, непідробних і виняткових відчуттів.
Ми зібрали 10 найекстремальніших видів спорту у світі. Подивіться, вас здивує рівень людської безстрашності, рішучості і зухвалості.
Серфінг на великих хвилях
Серфінг — популярний вид спорту і розвага на відпочинку. Але серфінг на великих хвилях доступний тільки найвідчайдушнішим. Тільки уявіть, що хвиля, на якій людина повинна керувати своєю дошкою, сягає 7-8 метрів у висоту. Такого розміру хвилі надзвичайно потужні. Вони можуть зіштовхнути серфера на 6-15 метрів під воду.
Дуже легко дезорієнтувати і втратити рівновагу, тому вкрай важливо вибратися на поверхню до появи наступної хвилі. Зазвичай на це залишається лише 20 секунд. Витримати одну потужну хвилю важко, а кілька підряд — майже неможливо. Найбільша хвиля у світі, яку здолав Гарретт Макнамара у 2011 році в Португалії, склала 23 метри.
Катання по вулиці на дошці
Англійською це звучить як «Street Luging». І як ви думаєте, в чому суть трюку? Спортсмени лягають на спеціальну дошку і їдуть дорогою зі швидкістю до 100 км/год без гальм, керуючи процесом виключно за допомогою тіла.
Ідея такої дошки з'явилася, коли скейтбордисти зрозуміли, що вони можуть лягати на борд і рухатися в рази швидше. Відтоді такий експеримент перетворився в окремий вид спорту зі спеціально розробленими для цього дошками.
Через те, що «водій» знаходиться дуже близько до землі, він наражає на небезпеку будь-яку частину свого тіла. Навіть мінімальні відхилення від дошки, наприклад, удар об тротуар або дотик ліктем дороги, можуть призвести до сумних наслідків. Адже все це на величезній швидкості! У деяких випадках не може навіть захистити і серйозне екіпірування: спеціальні костюми, взуття, шоломи. Більш того, багато гонщиків вважають, що додаткова вага тільки сповільнює їх їзду. А вони хочуть отримати екстремальні відчуття від цього спорту.
Найпоширеніші травми: забої, переломи, вивихи суглобів. Якщо ви будете займатися такою перегони на відкритій дорозі, то небезпека потрапити в неприємну ситуацію або аварію потроюється.
Світовий рекорд: у 2016 році зі швидкістю 164 км/год проїхав на дошці Майк Макінтайр у Квебеку.
Дайвінг в печері
Дайвінг сам по собі не особливо безпечне заняття, враховуючи все багатство і непередбачуваність підводного світу. Що ж говорити про занурення на глибину в печерах.
Уявіть ситуацію: ви в печері на глибині 30 метрів в океані і нічим не захищені. Один невірний рух — є ризик більше не виплисти на поверхню. Потрібно виходити з води таким же способом, як і занурилися.
Коли дайвер занурюється в печеру, він може втратити орієнтир, злякатися замкнутого простору, опинитися в темному місці або зіткнутися із проблемами через підводні течії. Печерним дайверам потрібно майже удвічі більше спорядження, ніж стандартним. Наприклад, два баки, ліхтарики, навігація, котушки безпеки і багато чого ще.
Деякі люди не сприймають небезпеки печерного занурення так серйозно, як слід було б. Однак 95% всіх смертей траплялися через те, що дайвери не були навчені належним чином і виходили за межі печери. У рік налічують в середньому близько 10 «печерних» смертей. Це може здатися не такою вже великою кількістю. Але варто брати до уваги, що у світі всього кілька тисяч прихильників такого спорту, які воліють неповторні екстремальні відчуття безпеки.
Найглибше занурення в печери склало 282 метри. Нуно Гомес зробив це в Південній Африці в 1996 році, інформує Ukr.Media.
Вільне одиночне скелелазіння
Це не спорт, а смертельний номер чистої води. Самі посудіть, підкорення скель і гір — завжди дуже небезпечне заняття і величезний ризик навіть з безліччю страховок. А тут людина підіймається на величезну висоту над прірвою без жодного захисного обладнання! Все зводиться до вміння, витримки, везіння і схрещування пальців!
Ясна річ, головною причиною травм або смерті є падіння. Навіть якщо ви кращий альпініст, ви не можете врахувати всіх змін в погоді, передбачити слабку опору або дощ з падаючих каменів.
Багато альпіністи, які беруть участь у цьому ризикованому спорті, стверджують, що найбільш «чиста» форма скелелазіння — це просто людина і скеля. Їм так само, як і скейтерам, заважає спорядження та спеціальне обладнання. Однак, на щастя, альпіністи визнають всю небезпеку цього божевільного спорту і відмовляють інших слідувати по їх стопах.
Найдовший підйом виконав Алекс Хоннольд у 2017 році — 900 метрів у висоту на гору Ель-Капітан.
Бейсджампінг
Якщо стрибки з парашутом недостатньо екстремальні для вас, то бейсджампінг повинен прийтися за смаком. Цей вид спорту небезпечний настільки, наскільки це можливо. Він складається зі стрибків зі спеціальним парашутом з нерухомої конструкції. При таких стрибках у бейсджампера в розпорядженні дуже мало часу для розкриття парашута і оцінки траєкторії падіння.
З 1978 року екстремальні стрибки набирали популярність, попри високий рівень смертності — 1 з 60. Через велику небезпеку цей вид спорту заборонений у багатьох країнах світу. В Америці міст I. B. Perrine (штат Айдахо) — єдине місце, де бейсджампінг дозволений цілий рік.
Рекордний стрибок з висоти 7700 метрів був здійснений в Гімалаях Валерієм Рожевим у 2016 році.
Рафтинг
Дивно, що сплав по річці опинився в цьому списку, адже не настільки він і екстремальний. Але є окремий вид рафтингу — вайтвотер — спуск по «білій воді». В якості транспортного засобу, зазвичай, використовується одномісний надувний човен, в якій можна сидіти тільки на сідниці.
Рафтери сплавляються по бурхливим диким водам, де на шляху можуть з'явитися різні несподівані перешкоди. Наприклад, каскад водоспадів, перекатів і підводних кишень. А також небезпечна сила потоку, який може запросто вдарити людиною об скелі.
Дельтапланеризм
Цей вид спорту становить певну конкуренцію в небезпеці і екстремальності бейсджампингу. Враховуючи навіть те, що учасники мають повне захисне спорядження і пристрій для польоту, жоден не застрахований від смертельних випадків і аварій.
Найбільш небезпечні ситуації — початок зльоту, коли будь-яка затримка чи нерішучість може призвести до повороту дельтаплана в бік схилу. А також страшний попутний вітер під час приземлення. Пристрій у цьому разі почне набирати швидкість, і дельтапланеристу слід також збільшити швидкість, щоб не розгорнути літаючий апарат у зворотний бік і не врізатися в гору.
Світовий рекорд встановлено у 2012 році над Техасом американцем Дастіном Мартіном. Він пролетів на дельтаплані 764 км за 11 годин.
Хелі-скі
Це поєднання польоту на парашуті і катання на лижах чи сноуборді. Суть така: для більшої екстремальності учасники процесу придумали, що спускатися вони будуть з незайманих сніжних схилів, куди зазвичай не доберешся (тільки за допомогою вертольота).
Лижник катається з парашутом за спиною, і коли він набирає достатню швидкість, то відривається від землі і починає парити у небі. Деякі парашутисти літають протягом всього спуску, а інші чергують парашут і лижі.
Політ у вінгсьюті
Вінгсьют або костюм-крило (wingsuit)- це такий спеціальний костюм, в якому пілот може наповнювати повітрям кишені між крилами на ногах, руках і вздовж тіла. Такого роду конструкція дозволяє здійснювати польоти і з дивовижною точністю контролювати політ. Для приземлення спортсмени користуються парашутом, тому цей вид спорту вважається частиною парашутизму.
Зліт здійснюється з вертольота або з бази. Деякі досвідчені спортсмени виявляються неймовірно близько до гірських схилів і здійснюють вільне падіння між ярами.
Найбільший горизонтальний проліт поміщений в Книгу рекордів Гіннесса — 30.4 км.
Хайлайн
Це подібно циркових номерів з мотузкою, тільки тут ходіння по нейлоновій або поліестеровій стропі відбувається на величезній висоті (зазвичай між скелями або висотними будівлями) і на великих відстанях між об'єктами. Ніяка захисна сітка або шест для додаткового балансу не встановлюється. Навіть деколи не використовується страховка.
Чи потрібно перераховувати основні ризики цього виду спорту? Думаємо, питання залишиться риторичним.
Найдовший хайлайн був зареєстрований у 2015 році. Тео Сансон пройшов 493 метри в долині Кастл (штат Юта).
