На Олімпійських Іграх в Стародавній Греції в 708 році до нашої ери в програму змагань було ввімкнений пентатлон (п'ятиборство), до складу якого входили й стрибки в довжину. Але, нам не відомо, яким саме способом стрибали атлети. Передбачається, що стрибки були п'ятикратними, а для збільшення дальності польоту атлет брав ще в руки й гантелі, під час польоту він викидав руки з гантелями вперед, інформує Ukr.Media.
Змагання з сучасних стрибків у довжину почали проводитися з середини XIX століття. Перший офіційний результат був зафіксований в 1860 році: студент Оксфордського університету, на прізвище Пауел зробив стрибок на 5 метрів і 30 сантиметрів. В цей час це норматив спортсмена-розрядника.
Але, навіть до появи офіційних змагань, стрибки в довжину були популярною забавою. Наприклад, свої наукові спостереження Ісаак Ньютон почав саме з цього. Він зауважив, що стрибок у напрямку вітру виходить набагато ефективніше, ніж при зустрічному вітрі. Особливою рухливістю Ньютон в дитинстві не відрізнявся, але, завдяки своїй спостережливості, перемагав у змаганнях своїх однолітків.
Стрибки в довжину незмінно входили в програму Олімпійських ігор сучасності. Причому, на початку XX століття олімпійці могли змагатися не тільки в стрибках в довжину з розбігу, але і з місця. У цій дисципліні не було рівних американцеві Раймонду Юрі. Він переміг на трьох Олімпіадах — в 1900, 1904 і 1908 рр.його кращий результат в стрибках в довжину з місця — 3 метри 48 сантиметрів. За неймовірну стрибучість спортсмена називали "людина-жаба".
У першій половині шістдесятих років минулого століття найсильнішими стрибунами в довжину з розбігу був американець Ральф Бостон. До 1968 року зі світовим рекордсменом з результатом — 8 метрів 35 сантиметрів.
А на Олімпіаді 1968 року в Мехіко сталося щось неймовірне: американець Боб Бімон поліпшив це досягнення відразу на 35 сантиметрів, показавши результат 8,9 метра. Багато фахівців поспішили назвати цей рекорд "вічним". Таким він, правда, не став, але протримався досить довго — цілих 23 роки.
Перевершити неймовірний рекорд Бімона в 1991 році зміг Майкл Пауелл. На чемпіонаті світу в Токіо він зробив стрибок на 8 метрів 95 сантиметрів. Можливо, що і цей результат колись буде перевершений, але рекорд тримається вже 32 років.
Після рекорду Боба Бімона було заявлено, що йому дуже допомогло Мексиканське високогір'я, тому, перевершити досягнення на рівнинних стадіонах просто неможливо. Пропонували навіть окремо реєструвати рекорди для змагань на висоті й рівнині. Але, стадіон в Токіо, де рекордсменом світу став Майкл Пауелл, до високогірних віднести ніяк не можна. Тому, необхідність в окремій реєстрації рекордів відпала.
Чи досягнуть коли-небудь стрибуни в довжину граничного результату, перевершити який буде просто неможливо фізично? До цього питання фізіологи ставляться з побоюванням, адже ще нещодавно і рекорд Боба Бімона здавався недосяжним. Але, передбачається, що максимальний результат, на який буде здатна людина, знаходиться, приблизно, на рубежі 10 метрів 30 сантиметрів.
Спостереження Ісаака Ньютона з приводу попутного вітру під час стрибка, не втратили своєї актуальності й в наші дні. Тому, до рекордних результатів пред'являються суворі вимоги: якщо під час стрибка швидкість попутного вітру перевищує 2 метри в секунду, то рекорд не буде зафіксований офіційно.
Свої рекордсмени зі стрибків у довжину є і серед тварин. Наприклад, блоха здатна подолати відстань в 30 сантиметрів. Якби людина володіла такою ж стрибучістю, то могла б зробити "політ" на 200 метрів. А серед ссавців можна відзначити кенгуру, ця тварина, в разі небезпеки, здатна на стрибок в 12-14 метрів.
