Усі ми бодай раз ловили себе на думці, що приємно було б пройтися босоніж — по м'якій траві або гарячому піску. Є в цьому щось первісне, натуральне. Але чи справді це корисно? І чи завжди безпечно? З цим питанням не все так просто, інформує Ukr.Media.
Якщо ви абсолютно здорові, босоніж ходити — можна. І навіть корисно. Але з обережністю. Справа в тому, що наші стопи не звикли до "дикого" життя. Ми живемо на твердих підлогах, носимо взуття майже з народження, і для більшості це стало нормою. Якщо раптом повністю перейти на босоногу ходу, стопа може не витримати — виникають болі, запалення, навіть травми.
Особливо обережними мають бути люди з діабетом. У таких пацієнтів часто порушена чутливість стоп — і поріз чи мозоль можуть залишитися непоміченими. А це вже ризик серйозного запалення, інфекцій і навіть ампутації. Лікарі, які працюють з діабетиками, завжди кажуть: ніякого босоногого життя. Навіть вдома — тільки в закритому зручному взутті. Тут ризик занадто великий, і це не перебільшення.
Що ж до решти — якщо хочеться відчути землю під ногами, варто обирати м'які, природні поверхні: трава, вологий пісок, лісова стежка. Такі прогулянки — це майже безкоштовна терапія. Вони стимулюють рецептори, знімають стрес, покращують баланс і настрій. Але навіть це — не панацея. Бо, наприклад, вдома на плитці чи ламінаті ходити без взуття не завжди корисно. Під час пандемії в США багато людей відмовилися від домашніх капців і з подивом отримали болі в п'ятах або запалення підошовної фасції. Сюрприз? Ні — просто стопа не отримала потрібної підтримки.
А як же спорт? Тут ситуація ще цікавіша. Наприклад, йога і пілатес — це прямо про босі ноги. Контакт з підлогою, гнучкість, баланс — усе це краще відчувається саме без кросівок. А от біг босоніж — вже інша історія. Так, є фанати, які бігають без взуття і кажуть, що це "натуральніше". Але це потребує правильної техніки — не з п'яти, як більшість з нас звикла, а з передньої частини стопи. Інакше — гарантовані удари по суглобах і травми. Якщо вже дуже хочеться спробувати, то робіть це поступово, з підготовкою. І точно не починайте з бігу по пляжу: м'який пісок, хоч і романтичний, сильно навантажує литки й ахіллове сухожилля. Можна запросто "переборщити" і потім тиждень шкутильгати.
Зате тренування з вагою — той випадок, коли босі ноги не лише дозволені, а й навіть бажані. Стоїш на місці, піднімаєш штангу — стабільність і відчуття опори тут критичні. Саме тому багато важкоатлетів тренуються без взуття або в мінімалістичних моделях. Головне — не впустити гантелю собі на ногу.
А ще — велосипед. Звучить дивно, але катання босоніж можливе. Не завжди зручно, особливо на агресивних педалях, але якщо вам ок — лікарі не проти. Це менш травматичне навантаження для стопи.
Отже, босоніж — це не табу і не чарівне рішення всіх проблем. Це інструмент. Якщо користуватись ним обдумано, з урахуванням власного стану здоров'я і здорового глузду — це може бути приємним і навіть корисним досвідом. Але сліпо знімати взуття всюди й завжди — не найкраща ідея. Стопи у нас одні, і вони заслуговують на трохи більше поваги, ніж просто "погуляти босоніж, бо так модно".
