Собачі яєчка і міф про альфа-самця. Тестостерон не робить тебе ризиковим, але ми продовжуємо в це вірити

Коли дорослий мужик творить відверту дичину, найпростіше списати це на гормони. Мій батько у свої вісімдесят стрибав з парашутом, а до того саджав винищувачі на авіаносці. Мати любила пояснювати його тягу до ризику тим самим гормоном із великої літери «Т». Хоча її власна мати, яка не вміла плавати, колись стрибала з шестиметрової вишки в басейн. Але жіночий екстрим ми гормонами не виправдовуємо, еге ж? Зручна вибірковість.

Міф про те, що тестостерон робить нас агресивними і схильними до ризику, засів у головах намертво. Тільки от наука вже давно розмазала цю теорію по стіні.

Ще у 2009 році дослідження показало смішну річ: люди поводилися агресивно просто тому, що вірили, ніби їм вкололи тестостерон. Навіть коли отримували пустушку. Чистий плацебо-ефект. Але стереотипу хоч би хни.

На дворі 2026 рік, і ми досі воюємо з цією дурницею.

Американський нейроендокринолог та професор Роберт Сапольскі вкотре нагадує: гормон не робить тебе агресивним. Він робить тебе чутливим до статусу.

Якщо в компанії статус здобувається добротою — тестостерон змусить тебе бути наймилішим хлопцем. До речі, агресія сама може викликати сплеск гормону, а не навпаки.

Днями вийшов огляд 52 досліджень на 17 тисяч людей, який забив фінальний цвях у труну. Нуль зв'язку між тестостероном і тягою до ризику. Що в чоловіків, що в жінок. Ті поодинокі роботи, які раніше знаходили якийсь мізерний зв'язок, вимірювали рівень ризику через дурні ігри в лотерею або банально заміряли довжину пальців. Щойно доходило до нормальних аналізів крові — усе розсипалося.

Звідки ж тоді ростуть ноги? З Парижа кінця XIX століття.

Один 72-річний фізіолог вколов собі екстракт із перетертих собачих яєчок і заявив, що до нього повернулася богатирська сила. Почалася істерія, лікарі масово виписували цей еліксир, хоча гормону там було менше, ніж у склянці води. Перший в історії стероїдний бум виїхав на самонавіюванні. Потім були радянські важкоатлети з синтетикою, а в 70-х — сумнівні досліди на в'язнях. І понеслося.

Сьогодні цю казку годують продавці БАДів та інфлюенсери. Вони кричать про «кризу маскулінності» в тіктоці, лякають молодих хлопців і впарюють їм непотрібні тести й пігулки. У них мільйони переглядів.

Те, що від зайвого тестостерону можна отримати проблеми з серцем, втратити лібідо та заробити еректильну дисфункцію, бізнесменів не хвилює. Реклама показує вимазаних у багнюці мужиків, які кричать в екстазі — купуй, брате, станеш альфою.

Цей міф виживає, бо він вигідний. Він чудово виправдовує ієрархію: якщо чоловік агресивний і домінує, то це нібито його біологія, а не століття соціальних звичок. Це звільняє від відповідальності.

Тож коли хтось намагається пояснити свою агресію чи дурість природою, я розумію одне: люди просто люблять гарні історії. Особливо ті, що виправдовують їхні власні слабкості.