Хто сильніший: боксер, борець чи каратист — відповідь на суперечку з дитинства

У дворі ця суперечка ніколи не закінчувалася. В одного старший брат ходив на бокс, в іншого батько колись займався боротьбою, третій бачив кіно про карате — і кожен був упевнений, що саме його варіант переможе.

За власними правилами завжди сильніший той, чий це спорт. Коли ж бійців різних шкіл звели майже без правил на першому турнірі UFC, перемогу здобув той, хто вмів боротися. А сьогодні частіше перемагає той, хто вміє і бити, і боротися.

Кожен сильний за своїми правилами

Боксер б'є лише кулаком і лише вище пояса. Ноги, лікті, захоплення, підніжки — порушення. Зате все життя він відточує одне: удар, захист і дистанцію.

Борцю, навпаки, бити не можна зовсім. Його завдання — кинути суперника і покласти на лопатки. У вільній боротьбі можна хапати за ноги, у греко-римській — лише вище пояса, тому там такі високі кидки через себе.

З каратистом найскладніше, бо карате буває дуже різним. У спортивному карате, яке було на Олімпіаді, голови можна лише торкнутися, а бій іде на бали. У кіокушинкай б'ють у повний контакт, але руками в голову не можна, і хапати суперника теж не можна. А в кудо виходять у шоломі із забралом, б'ють у голову і кидають.

Боксер проти борця: як це перевірили

Одну з перших гучних спроб влаштували у 1976 році в Токіо: чемпіон світу з боксу Мухаммед Алі вийшов проти японського борця-реслера Антоніо Інокі. За оприлюдненими правилами Інокі не можна було ні кидати, ні захоплювати ноги, ні бити ногами стоячи. Майже весь бій він пролежав на спині й бив Алі по ногах — понад сотню разів. Після 15 раундів оголосили нічию, а Інокі потім казав, що його скували правила.

Справжню відповідь дав турнір, який у листопаді 1993 року провели в американському Денвері, — перший UFC. Вісім бійців різних шкіл: боксер, сумоїст, каратист, тхеквондист, кікбоксер і майстер джиу-джитсу. Вагових категорій не було, раундів і суддів теж. Заборонялося лише кусатися, тиснути на очі та бити в пах.

Професійний боксер вийшов в одній рукавичці — беріг руку для удару. Його суперник, худорлявий бразилець Ройс Грейсі, був із родини майстрів джиу-джитсу — боротьби, де перемагають задушливим або больовим прийомом на землі. Він захопив ноги, повалив, сів зверху, і боксер здався на третій хвилині. У фіналі Грейсі провів задушливий прийом нідерландському каратисту Жерару Гордо.

З перших чотирьох таких турнірів Грейсі виграв три, перемагаючи бійців більших і важчих за себе.

Потім прийшли борці

З 1995 року турніри дедалі частіше вигравали борці, переважно з вільної боротьби. Марк Коулмен, олімпієць 1992 року, клав суперників на землю і добивав зверху — після нього стало зрозуміло, що борець у такому бою може задавати тон.

Ударники відповіли: навчилися захищатися від захоплення ніг і тримати бій у стійці. Борці у відповідь навчилися бити. Каратисти теж ставали чемпіонами — наприклад, Жорж Сен-П'єр, який починав із кіокушіну, — але вже додавши до карате боротьбу.

Сьогодні бійці змішаних єдиноборств тренують усе одразу: стійку, боротьбу і бій на землі.

То хто все-таки сильніший

Якщо звести «чистих» спортсменів у бою майже без правил, із трьох найнезручніший борець: він скорочує дистанцію і переводить бій на землю, до якої боксер і каратист не готувалися. Боксер сильніший, поки бій іде в стійці і він уміє захищатися від захоплення ніг. Каратист — залежно який: повноконтактник звик до жорстких ударів, а спортсмен «на дотик» — до зовсім іншого бою.

Тому відповідь на суперечку з дитинства така: із трьох — борець, а найсильніший той, хто вміє і бити, і боротися.

Якщо обираєте секцію для дитини

Сила тут не головне: кожна секція вчить свого. В українських спортшколах (ДЮСШ) мінімальний вік такий: дзюдо — з 6 років, вільна і греко-римська боротьба, самбо і більшість напрямів карате — з 8, бокс — з 10.

Бокс вчить відчуття дистанції: новачок із перших занять відпрацьовує прямий удар разом із захистом від нього.

Боротьба і дзюдо передусім вчать правильно падати — на спину, на бік, перекатом.

Карате — це удари ногами і руками, ката (завчені зв'язки рухів) і поєдинки. Яке саме карате у вашій залі — дотик чи повний контакт — краще запитати у тренера заздалегідь.

З таких секцій виросли й українські чемпіони. Василь Ломаченко — дворазовий олімпійський чемпіон із боксу, відомий захистом і роботою ніг. Олександр Усик — олімпійський чемпіон, був абсолютним чемпіоном світу у двох вагових категоріях. Жан Беленюк у дитинстві пробував і карате, а з 9 років зайнявся боротьбою і став олімпійським чемпіоном у Токіо. У Токіо ж карате вперше і поки що єдиний раз було на Олімпіаді, і Україна привезла дві медалі — срібло Анжеліки Терлюги та бронзу Станіслава Горуни.