Ми краще залишимось без обіду та вечері… Але нагодуємо людей - воїни АТО

У звільнену від терористів Красногорівку прийшла перша допомога від Збройних Сил України. Два вантажних автомобіля 93-ої окремої механізованої бригади оперативного командування “Південь” доставили жителям містечка найнеобхідніше: питну воду, хліб, консерви та інші продукти харчування.

Бої за Красногорівку точилися близько трьох тижнів. Армійські підрозділи могли взяти містечко й скоріше, але в такому випадку було б набагато більше руйнувань. Тож військові звільняли Красногорівку без застосування важких видів озброєння. Крайні три дні армійським підрозділам дошкуляли снайпери. Але й їх вдалось нейтралізувати.

Після цього в місто зайшли перші вантажівки з водою та хлібом. Зараз Красногорівка справляє гнітюче враження. Людей на вулицях практично нема. Значна частина мешканців залишила місто. Інші бояться виходити з помешкань та укриттів, які обладнали власноруч. Де-не-де біля будинків на вогнищах люди готують їжу. На стовбурах дерев та стінах будинків – сліди від куль. Деякі вікна розбиті вщент. Там були позиції снайперів. Пересуватися вулицями й досі моторошно – десь за Красногорівкою лунають постріли.

Новина про те, що військові привезли воду і продукти, стрімко облітає містечко. Біля цистерни і вантажівки з’являється черга. Військові віддають свої продовольчі набори. Кажуть, що краще залишаться без обіду і вечері, але хоч трохи допоможуть простим людям, які опинилися в біді.
– Це наша рідна українська армія, – заспокоюють одні одну літні жінки у черзі, – тепер все буде добре. Головне, щоб мир нарешті запанував.

Головне, щоб більше тут не було злочинців і бандитів.

Зі сльозами на очах місцеві мешканці показують журналістам своє бомбосховище в підвалі музичної школи. Тут при світлі гасової лампи проводили дні і ночі десятки жителів Красногорівки. Ще одні невільні заручники терористів – паціенти місцевої лікарні.

– Усі хворі, які могли пересуватися, залишили лікарню, – розповідає медична сестра, яка разом з іншими колегами прийшла набрати води, – залишилися лише лежачі хворі. Піти звідси вони не можуть ніяк.

В лікарні зовсім мало медиків. Тут практично цілодобово працює один-єдиний доктор. Всі інші або пішли у відпустки, або просто виїхали. 27-літній хірург Станіслав не зміг залишити хворих напризволяще. У найважчі часи він вів прийом хворих і вдень, і вночі.

– Люди приходили з порізами та іншими травмами, я надавав їм необхідну допомогу, потім вони йшли додому, бо в лікарні також не було ані світла, ані води, – розповідає лікар. Як єдиний чоловік в усій лікарні він бере найбільшу бочку і прямує до цистерни з водою.

Підвозити воду і продукти доведеться ще не один раз. Тож офіцери групи цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України запропонували військовому командуванню зробити військові транспорти в Красногорівку систематичними. Окрім того фахівці цивільно-військовго співробітництва вже знайшли громадських активістів та благодійні організації, які також допомагатимуть мешканцям Красногорівки.