Живу в Південній Кореї, спілкуюся з співвітчизниками мало, а тут пішла в сауну і зустріла жінку російськомовну. Поспілкувалися, потім випили, ще поговорили. Це її розповідь, але щоб було легше, від першої особи, інформує Ukr.Media.
Я після розлучення в депресію впала, тато дав грошей та відправив в Південну Корею розвіятися на тиждень. Хех... розвіялася, зустріла корейця симпатичного, почали спілкуватися, через півроку одружилися. Природно переїхала в Корею. З мовою проблем не було, спочатку по-англійські, потім корейську вивчила, народили сина. Коли набридло сидіти вдома, син підріс, влаштувалася на маленький заводик кімчі квасити. 16 років, як у казці... Нещасний випадок поставив у цій казці жирну крапку. Чоловік інет-інженер, тягаючи дроти по дахах у дощову погоду впав з 12-го поверху....
Погорювала, посивіла, але треба жити, ростити сина, слава Богу робота є. Довелося переїхати в дешевшу квартирку.
А на роботі хлопець молодий, на 15 років молодше мене, почав різко так мені допомагати, потім не просто допомагати, коротше зійшлися ми, через місяць весілля. Ось минулого тижня в прання почала речі закидати, я зазвичай по кишенях тільки перед пранням риюся. Ну там запальнички-монетки, а він гаманець не виклав. Відкрила, а там моя фотка. Не просто фотка, я цю фотку точно пам'ятаю коли і кому дарувала.
Після весілля з другим чоловіком, 17 років тому поїхали в турне по Кореї і родичам. На Джеджудо жив дядько чоловіка, ми там три дні провели. У дядька був онук, пацаня 11-ти років, закохався в мене з першого погляду, випросив цю фотку і пообіцяв на мені одружитися, коли виросте.
Через 17 років пацан виконав свою обіцянку.
