Сергійко метався в гарячці всю ніч. Температура сорок трималася третій день. Лікар швидкої, який зробив укол хлопчикові, наказав лягати в лікарню, але дружина підписала відмову від госпіталізації, мотивуючи це тим, що вдома і стіни лікують, інформує Ukr.Media.
Віталій з дружиною по черзі спали, їли і робили свої справи. Щоправда, Віталій ще й на роботу ходив, але турботу про сина з себе не знімав.
Ось і зараз, відправивши клює носом дружину спати, він сидів біля ліжка метає в маренні сина, періодично змінюючи вологу ганчірку з чола. Хлопчик раптом різко сів на ліжку і, дивлячись у нікуди, чітко промовив: "Тато, не йди!".
Чоловіка немов ушатом крижаної води облили. Син зараз потрапив у саму точку.
Буквально півроку тому у Віталія з'явилася інша жінка. Причому та, яку він раніше не помічав. Його колишня сусідка по сходовому майданчику — Лариса. Зустрілися вони випадково, в кафе, де Віталій як зазвичай обідав. Розговорилися, хто куди. І якось непомітно опинились в одному ліжку. потім ще раз і ще.
Віталій дивився на дружину і намагався до неї що-небудь відчути, але на жаль... Перед очима поставало таке бажане, випещене тіло Лариси, а на живіт дружини, весь в розтяжках, чоловікові не хотілося дивитися.
Буквально через два місяці їх зустрічей, Лариса стала вмовляти чоловіка залишити дружину і зажити щасливо з нею. Віталій і сам про це почав думати. В дружині його раптом стало дратувати все — від її голосу, до шаркания домашніх тапочок по підлозі.
Йому хотілося розірвати це коло непотрібних для нього зобов'язань і красиво піти на захід. Але ось як зробити це красиво...
А тут ще й Сергійко захворів. Батькові доводилося більше часу перебувати вдома, що, звичайно ж, його нової пасії зовсім не подобалося. Вона телефонувала йому постійно, ставлячи часом в незручне становище. Ніяк Лариса не могла зрозуміти, що син йому дуже дорогий.
А тут ще й Сергійку в маренні привиділося те, що хотів здійснити його батько. Чоловіка розривало від дум як вчинити. За ці короткі три дні, які син хворів, він став розуміти, що те, що у нього відбувається, вірніше, відбувалося, з Ларисою — удаване.
Віталій чудово бачив, як дружина піклується про сина. Що вона як була, так і залишилася такою ж доброю і чуйною людиною, якою він її пам'ятав у день їхнього знайомства.
Сергійко знову застогнав і розплющив очі. "Тато, ти ж не підеш?", — запитав він, дивлячись каламутними очима на Віталія. "Що ти, синочку, спи", — відповів чоловік і притиснув дитину до себе.
Незабаром прийшов час чергувати біля Сергійкового ліжка дружині. Але Віталій не поспішав її будити. Він раптом відчув до неї щемливу жалість і ніжність. Нехай поспить, їй ще цілий день чергувати, поки він на роботі.
В обідній час він знову зустрівся з Ларисою в тому самому кафе. Жінка стала відразу пред'являти йому різні претензії, але він різко обірвав її. “Ларіс, ти прекрасно розумієш, що Нас немає. Є Я і Ти, і у нас різні дороги в цьому житті. А те, що було... Розважили один одного, не більше", — промовив чоловік.
Розгнівана Лариса пригрозила все розповісти його дружині. "Вона і так все знає", — несподівано сказав Віталій. Він був у цьому абсолютно впевнений. А ще був упевнений, що така розумна, добра і розуміюча жінка, як його дружина, обов'язково його простить. І він обов'язково виконає обіцянку, дану синові. Ніколи не піде і не кине...
