Морган Уілер - 21 річна молода жінка із Західної Вірджинії. Одного разу, після походу в Уолмарт, вона саме сідала у своє авто, як побачила старого чоловіка в інвалідному візку. Дівчина зауважила, що у нього немає правої ноги. Вона підійшла до нього і сказала, що хоче допомогти з покупками. Спочатку чоловік відмовився, але Морган наполягла на своєму і пішла за ним, інформує Ukr.Media.
Чоловік розповів про себе деякі історії, після того як жінка попросила його про це. Він сказав, що нещодавно втратив свою дружину.
Знаючи, як гірко йому згадувати про це, Морган змінила тему і запитала його про те, що потрібно купити. Чоловік розповів їй щось несамовите.
Далі зі слів дівчини.
"Сьогодні я вийшла з Уолмарта і сіла в машину. Я побачила чоловіка в інвалідному візку і зрозуміла, що у нього не було правої ноги нижче коліна, здавалося, він був одягнений у старий одяг, на ньому був військовий чобіток. Думаю, йому близько 60-70 років. Спочатку він не помітив, що я завела авто, коли він це зрозумів, то помахав і вибачився за те, що проїхав переді мною і не дав мені рушити з місця. Я вирішила вийти з машини і допомогти йому. Я запитала, чи можу я чимось допомогти йому, однак чоловік похмурим голосом сказав, що сам прекрасно з усім впорається.
Я була більш впертою, ніж він, і сказала, що дуже хочу поговорити з ним і розповіла трохи про себе. Тоді він сказав, що був би вдячний, якби я відкрила двері. Я розповіла йому про свого коня Фейтівель, про племінників. Коли ми дійшли до дверей, я все ще розмовляла з ним. Ми зайшли у магазин, і я попросила його розповісти трохи про себе.
Він подивився на мене і сказав, що раніше жив в Сод-Лінкольн Каунті, а він нещодавно втратив дружину. Я спочатку хотіла запитати його про військову кар'єру, але потім змінила тему і заговорила про покупки. Там був перелік з арахісового масла, супу, хліба і бананів. Ми почали ходити по магазину, я, не припиняючи, вела бесіду. Ми зібрали продукти зі списку, я запитала, чи є у нього молоко, яйця, масло. Він сказав, що у нього немає цих продуктів.
Чоловік сказав, що буде чекати автобус, проте я непомітно прихопила і ці продукти, яких у нього не було, і ще парочку смачненького й викликала йому таксі. Після того, як я поклала молоко, він розплакався. Мені стало не по собі, і я запитала у нього, що не так. Чоловік відповів – «це було занадто для такого літнього чоловіка, як я».
Я розповіла, звідки я і що ми з сім'єю завжди допомагаємо один одному, і що я ніколи ще не зустрічала таких цікавих співрозмовників. Він подякував мені і ми разом чекали, поки під'їде таксі. Він ще раз подякував мені за все. Я була впевнена, що пішов він звідти у набагато гарному настрої, ніж він був, коли я зустріла його на парковці. Коли таксі було на місці, я посадила його, попросила таксиста допомогти йому з речами, коли вони прибудуть на місце. Я віддала чоловікові всі гроші, які у мене були – це 44$, він довго відмовлявся, але я наполягла.
Я подякувала йому за все те, що він для нас зробив і закрила двері, у нього на очі навернулися сльози, і чоловік сказав «Господь Благословить тебе», я сіла в машину і заплакала. Скількох людей ми не знаємо. Ми не знаємо, які у них проблеми, з чим вони борються. Як багато людей ходять у цей магазин і не знають про Брюса Дженнера, а тому не можуть йому допомогти?
Так, сьогоднішній день стане для мене чудовим уроком, думаю, мені дуже пощастило сьогодні зустрітися з такою людиною. Цей чоловік – герой, я вибачаюсь, що так довго пишу про це, але якщо ви витратили свій час на прочитання цієї історії, сподіваюсь, вона позитивно вплинула на вас. Благословить Бог жінок і чоловіків, які стали для нас відмінним прикладом героїзму! Сподіваюсь, ми дізнаємося про них більше!".
