Молодий холостяк з Індії з дитинства мріяв про весілля, але до 27 років так і не зміг знайти кохану. Виконати давню мрію чоловіка вирішив його батько і самостійно організував для сина пишну церемонію одруження.

Аджай Барот — житель західного штату Індії під назвою Гуджарат. Хлопцеві 27 років, більшу частину з яких він мріяв про розкішну весільну церемонію, традиційною для громадян цієї країни, інформує Ukr.Media.

Вже багато років дитячі шлюби в Індії вважають нелегальними. За законами країни молода людина має право одружитися лише після того, як йому виповниться 21 рік (для дівчат цей вік трохи нижче — 18 років). На жаль для Аджая, до дня свого повноліття він не зміг знайти наречену і чорна смуга самотності переслідувала юнака протягом наступних шести років.

Він спостерігав за весільними процесіями інших людей і питав нас про своє весілля, — пояснив батько героя Вішну Барот. — Ми не могли відповісти на ці питання, бо не вважали можливим знайти для нього пару.

Чому ж дівчата не звертали уваги на Аджая? На думку родичів, хлопцеві не щастило в любові через розлади інтелектуального розвитку. Незабаром після народження хлопчика померла його мати, і через кілька років лікарі діагностували у дитини нездатність до навчання — порушення, що викликається, як правило, асиметрією півкуль головного мозку (нездатність читати, писати та проблеми з координацією).

Незадовго до свого 27-річчя Аджай відвідав весілля двоюрідного брата і став мріяти про власне одруження більше колишнього. Фантазії Барота зайшли так далеко, що родичі вирішили зібрати сімейну нараду та обговорити шляхи вирішення проблеми потай від хлопця.

Аджай завжди хотів одружитися, і це весілля підстьобнуло його бажання, — розповів дядько молодої людини на ім'я Камлеш. — Сім'я зібралася і вирішила, що він отримає свою весільну церемонію.

Церемонія (навіть в Індії) коштує дорого, тому участь в організації весілля взяли всі родичі нареченого. Спільними силами люди зібрали 200 тисяч індійських рупій (понад 80 тисяч гривень) і влаштували бенкет на все місто.

Урочистість розпочалася напередодні весілля з церемонії Haldi — давнього обряду, який, на думку індійців, захищає молодят від злих духів. Жінки сім'ї приготували пасту з куркуми, змішаної з рожевою водою, пудрою сандалового дерева і мигдальним маслом, а потім нанесли її на руки та обличчя хлопця.

Вже на наступний день у дворі будинку зібралися 200 осіб у святкових вбраннях, щоб квітами та танцями привітати Аджая з початком нового життя. Костюм нареченого теж був на висоті: традиційний довгий сюртук, вузькі штани та туфлі, розшиті бісером.

Я дуже щасливий, що виконав мрії свого сина, не думаючи про те, що скажуть в суспільстві, сказав батько.

У весілля була лише одна особливість — на ній не було нареченої. Схоже, для Аджая жінка не була головною складовою церемонії. Молодий чоловік танцював і веселився разом з гостями, попри відсутність дами серця.

Після завершення церемонії родичі Барота вважали за потрібне відзначити, що весілля не було насмішкою над Аджаєм або іншими інвалідами. Єдина мета свята — порадувати колишнього холостяка і сім'ю, члени якої були щасливі виконати давню мрію хлопця.