Молода дівчина залишила родину, друзів і роботу та переїхала на острів, де живуть одні старенькі — вона просто втомилася від міського шуму

У той час, як більшість молодих людей залишають сільську місцевість, щоб жити і працювати в найбільших мегаполісах, є й такі, що їдуть з міста і стають простими сільськими жителями, інформує Ukr.Media.

Сара Мур 25 років прожила в Единбурзі, але в якусь мить вирішила, що втомилася від шуму і темпу міського життя. Вона залишила свою сім'ю, роботу, друзів і поїхала на невеликий острів Норт-Роналсдей, чисельність населення якого навряд чи досягає 70 осіб. Серед цих людей не зустрінеш людину, якій менше шістдесяти років, і Сара для багатьох з них стала справжнім порятунком.

Вона добровільно виконує найрізноманітніші обов'язки: управляє повітряним судном, розвозить пошту, допомагає людям похилого віку переносити тяжке, працює на екскаваторі, проводить екскурсії, пасе худобу, охоче доглядає за хворими.

Цей острів став для Сари місцем сили, вона відкрила в собі різні таланти і здібності, навчилася слухати і чути людей, освоїла ті види діяльності, про які раніше не мала уявлення. Особливо цінним для Сари Мур виявилося те, що всі знають, люблять і потребують її.

"В Единбурзі, — каже Сара — моїми знайомими були тільки сусіди по сходовій клітці, і тільки кілька людей з усього населення міста могли щиро сказати мені "привіт". На острові не так, тут мені всі раді і я теж рада всім. Я мрію, що моя сім'я одного разу теж зважиться на переїзд. Адже тільки тут можна відчути всю міць і красу природи, засипати і прокидатися в тиші і умиротворенні".

Слова Сари Мур перевірені часом: вона живе на острові вже близько п'яти років і не збирається повертатися в рідний мегаполіс, який став для неї чужим.

"Ви можете мені не вірити, але в Единбурзі я відчувала себе самотньою, а тут у мене є справжні друзі і мені ніколи не буває нудно або сумно. А відсутність комфорту міського життя легко компенсується чудовими пейзажами, здоровою натуральною їжею і спокоєм, які недоступні для жителів міст, замурованих у склі і бетоні. Я сподіваюся, що стану для когось прикладом, адже на землі ще стільки місць, де можна відчути себе справжньою людиною, не зіпсованою сучасною цивілізацією.