Один лікар розповів, що під час важких чергувань він іноді засинав прямо на каталці в коридорі, — поки все було спокійно. Але його будив хтось, немов сильно штовхав, вставай, інформує Ukr.Media.
Він схоплювався і точно! Буквально відразу виявлялося, що якомусь пацієнтові потрібна його допомога. Він прокидався до того, як його звали. Так було навіть якщо сон неймовірно стомленого лікаря був дуже міцний.
Про це знає багато лікарів. Багато людей, чия робота пов'язана із порятунком. Так прокидаються й ті, хто у небезпеці, на війні. Як би не був міцний сон, цей поштовх будить одразу. І рятує життя того хто прокинувся чи інших людей.
Так від поштовху прокидаються матері за секунду до того, як заплаче їхнє дитя, або опиниться в небезпеці.
Це ангел нас будить. Наш Ангел-Хранитель. Або Ангел-Хранитель того, кому ми допомагаємо.
Але якщо штовхнув нас Ангел, а ми вдома, небезпеки немає і взагалі нікого поруч немає, кому потрібна була наша допомога та увага? Нічого не відбувається. Навіщо це неприємне насильницьке пробудження?
А це нам знати не дано, корисне воно чи ні. Якщо нас штовхнули і ми прокинулися, значить так треба. І треба помолитися за тих, кого ми любимо. Подумки сказати їм про своє кохання. Побажати здоров'я та спокою.
І треба подякувати своєму Ангелу за це пробудження, за цей поштовх. Може, темні сили готувалися напасти на сплячих? Може, хтось хотів нам зла і творив мерзенне чаклунство в ці хвилини, користуючись нашим сном? Може, злодій задумував погане? І пробудження врятувало нас!
Але люди дратуються і гніваються. І засинають знову потім, не розуміючи, що їх урятували від біди. Або хотіли від них допомоги уявної та молитовної для їхньої ж дорогої людини. Все може бути саме так! Але ми не розуміємо. І не завжди вдячні…
