Я спитала у японців, чи можна їсти в метро, чому японки не повніють і клишоногі

Японія завжди притягувала увагу своєю унікальною культурою та традиціями, але разом з цікавістю приходять і численні стереотипи. В інтернеті можна знайти безліч "фактів" про японський етикет і поведінку, які часто виявляються не зовсім правдивими, а іноді й повністю вигаданими.

Бувши там, я вирішила перевірити найпоширеніші міфи про японців і поділитися реальними спостереженнями. Готові дізнатися, що насправді правда, а що — лише красива вигадка?

Міф № 1: Японці не їдять в метро, автобусах, поїздах взагалі. За правилами японського етикету, ви не можете навіть з'їсти шоколадку. Якщо будете їсти в японському громадському транспорті, на наступній зупинці місцева служба охорони вимагатиме вас покинути вагон

В Японії закону, що забороняє їсти в громадському транспорті немає. Чи вважається це непристойним? Так. Особливо в годину пік. Але якщо у вагоні мало людей, і ви нікому не заважаєте, то, наприклад, гамбургер, і тим більше шоколадку, з'їсти можна. Ніхто за це не змусить покинути вагон.

Для впевненості я запитала у японців, і вони підтвердили: "Якщо запах їжі не заважає оточуючим і вагон не переповнений, цілком можна перекусити. Не вітається, але можна. А от якщо у вагоні метро тиснява і хтось почне їсти, ризикуючи забруднити оточуючих, то зроблять зауваження".

У літаках і в міжміських поїздах японці їдять із задоволенням. Поїсти-то вони вже люблять!)

Міф №2: В Японії під час розмови не дивляться в очі, а дивляться на шию. Дивитися в очі співрозмовнику у японців вважається грубістю і вульгарністю

Японці завжди дивляться в очі! З ким би вони не розмовляли, їхній погляд спрямований саме в очі співрозмовнику. Співробітники готелю, стюардеси, продавці, мої знайомі — всі при зверненні і під час бесіди дивляться в очі, а не на шию, як люблять писати в інтернеті. Мої знайомі японці всі як один спростували це твердження, і навіть посміялися, жартома спрямувавши погляд на шию під час розмови. І справді, це виглядає смішно!

Японці вважають, що якщо людина при спілкуванні дивиться вбік або відводить погляд — вона нещира або байдужа (або вже дуже сором'язлива).

Нещодавно я прочитала в одного блогера, кумедний вислів, що при розмові з японським міським поліцейським він, нібито, повертається боком і дивиться в порожнечу, тому що не хоче, щоб ви втратили свою гідність.) Оце так!)

Японців цей вислів дуже розсмішив, сміялися до сліз: "Як можна повернутися боком до людини, яка запитує? Про яку гідність мова? Це неповага!".

Мені доводилося спілкуватися з поліцейськими, і ніколи при розмові вони не поверталися до мене боком і не дивилися в порожнечу, щоб я не втратила гідності.)

Дивитися в очі японців привчають з раннього дитинства, вчителі і батьки сердяться якщо маленький японець відводить погляд — значить хоче обманути, або винен у чомусь.

Коли я вперше потрапила в Японію мене здивувало те, як дивляться на іноземців японські діти. Вони дивляться прямо в обличчя, в очі, не відриваючись, і з таким здивуванням і інтересом!

Міф № 3: Всі японки дуже маленькі і худенькі, у них розкішне волосся, і вони ніколи не старіють

Японці дуже різні! Високих японців і японок я зустрічала часто. Також повні люди далеко не рідкість в Японії, і стверджувати, що практично неможливо знайти японку з зайвою вагою — смішно. Їх і шукати не треба!)

Бувають у японок і рідке волосся. І звичайно, на жаль, жінки старіють...

Я помітила, що деякі немолоді японки люблять надягати дитячий одяг і робити зачіску "два хвостики", ймовірно, думаючи, що від цього вони будуть виглядати молодше.

Міф №4: В Японії дівчата клишоногі, тому що сидять на колінах (сейдза) за невисокими столиками

Останнім часом японці не так часто сидять в позі сейдза як сиділи раніше їхні батьки і бабусі з дідусями, до речі, які не клишоногі. Чоловіки і хлопці не клишоногі теж.

В японських ресторанах, поряд з кімнатами в традиційному стилі, є і зали зі звичайними столами і стільцями. Зараз японці частіше сидять на стільцях.

Так що клишоногість у японок швидше за все данина своєрідній японській моді. Це вважається милим, оскільки асоціюється з дитячою манерою ходи. При цьому, клишоногих японських дітлахів я жодного разу не зустрічала.

Звідки пішла така мода, і чому дівчата стали клишоногими? Так ніхто з японців і не зміг мені відповісти — мило і все! У кожній країні свої погляди на жіночу привабливість і красу.

Міф 5: Якщо японець заснув у вагоні він може голосно хропіти, і завалюватися на вас і за правилами японського етикету, ви повинні терпіти

Я поцікавилася, чи правда це? Хлопці розсміялися: "Якщо завалиться на плече красива дівчина, звичайно, ми потерпимо, а якщо хтось інший — злегка відштовхнемо!".

Завалюватися на пасажира, що сидить поруч і хропіти вважається непристойним. Зрозуміло, що людина втомилася, але якщо це заважає оточуючим, то хропунів легенько торкають за плече і просять перестати хропіти і сісти прямо.

Хочу додати, що деякі японки, сидячи у вагоні метро, наносять макіяж — це вважається поганим тоном і часто висміюється в карикатурах і плакатах.