Варвара Павлівна була старою і затримуватися на цьому світі не збиралася. Вона бачила, що для онуків та правнуків є лише тягарем, а друзів давно не лишилося.
«От упораюся з посадкою полуниці і можна йти», — казала вона єдиній подрузі. Такій самій тендітній божій кульбабі, яку Бог у її 89 років усе ще тримав на білому світі. Подруга мовчки кивала. Полуниця справа серйозна, нікому довірити не можна.
Покоління довгожителів не вміло сидіти без діла, не вміло жити без плану. І саме це невидимо подовжувало їм життя.
«Ми не вмираємо, доки маємо мету».
Ця істина стосується не лише літніх людей, а кожного з нас.
1. У мозку є вроджена функція захищати себе від руйнівних емоцій. Проте йому потрібно в цьому допомагати.
2. Якщо вам довелося пережити стрес, зіткнутися з неприємностями чи людським хамством, «лікуйте» свою енергію. Рятують довгі прогулянки, плавання та будь-яка фізична активність, від прибирання у квартирі до роботи в городі.
3. Уникайте всього, що вас перезбуджує, не дає побути наодинці із собою та почути власний внутрішній голос. Часте перебування в натовпі, нескінченне гортання новин, усе це краде ваш ресурс. У шумі чужих голосів неможливо розкрити свій творчий потенціал.
4. Задовольняйте свою цікавість, шукайте радість, думайте.
Свою потребу в яскравих відчуттях літня людина часто намагається задовольнити через спогади. Та, порпаючись у минулому, нерідко знаходить там лише давні образи та несправедливість.
Переживши певну подію, людина каже: «Я стала іншою». І вона має рацію. Робота її мозку перебудовується, в сірій речовині яскравими вогниками спалахують окремі клітини.
Але тут варто згадати перше правило: бережіть себе і свій мозок від непосильних навантажень.
Доки у людини є мета — дочекатися онуків, побачити правнуків, відвідати місця дитинства, зробити ремонт, збудувати дім чи написати книгу — вона заряджена енергією, а її мозок практично не старіє. Згасання не настане, якщо ви самі цього не побажаєте.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!