Чим наші бабусі думали? Одна привчила онучку до чарки, а інша пустила в дім…

Гостювати влітку у бабусі в селі — це окремий вид задоволення. Там завжди смачно годують і дозволяють онукам геть усе. Але іноді ця бабусина лояльність межує з повною нерозсудливістю.

Ми зібрали для вас реальні історії про бабусь, які наражали онуків на небезпеку, навіть не замислюючись про наслідки.

Через бабусину доброту я почала випивати

На все літо мене традиційно відправляли в село до бабусі. Я летіла туди на крилах, адже там мене ніхто не контролював. Пам'ятаю, як ми з ватагою бігали на річку, гралися, дуріли і навіть "палили" кріп. У бабусі був великий город і повний двір живності. Я із задоволенням допомагала по господарству, годувала кізок та курей, а потім щаслива мчала гуляти з друзями.

Якось я приїхала на канікули вже підлітком, мені було 15. Після роботи на городі бабуся раптом запропонувала мені вина. За обідом дід завжди перекидав пару чарок, і ось мені теж налили домашнього. Бабуся сказала: «Ти вже доросла, тобі можна». Я тоді й справді відчула себе дорослою. Звісно, бабуля попередила: «Батькам — ані пари з вуст».

Так щодня в обід я випивала чарку вина, мені ставало весело, і хотілося "добавки". Канікули скінчилися, я поїхала додому, але продовжила випивати вже з друзями. Можна сказати, бабуся мене щороку споювала в прямому сенсі цього слова. До 20 років я вже не уявляла життя без 1-2 келихів вина на день. Так, багато хто скаже: «Та що там страшного в одному келиху?». Але коли без цього келиха немає настрою — це проблема. Свою залежність я поборола лише у 25 років. Бабусі вже немає серед живих, а я досі думаю: чим вона керувалася, коли наливала мені той алкоголь?

Бабуся пустила в хату цілий табір незнайомців

Це було літо 2001-го. Мені на той момент виповнилося 7 років. Я ночувала у бабусі з дідусем, коли мама працювала в нічну зміну. І ось в один такий вечір сталося дещо дивне.

Ми жили в селі, у вихідні приїжджали торговці на базар. Увечері до нашої хати під'їхала машина, і чоловік запитав, чи можна переночувати у нас усім табором. Бабуся порадилася з дідом, і… вони погодилися! 12-15 людей розмістилися у нашому будинку: чоловіки, жінки, діти. Я тоді нічого не розуміла, мені було весело, я гралася з їхніми дітлахами. Того вечора було гамірно, ми довго не лягали спати.

Вранці вони поїхали. Бабуся навіть подарувала в'язані капці їхнім дітлахам. А я потім знайшла плювки на підлозі за ліжком — було, м'яко кажучи, неприємно. Коли мама прийшла з роботи й дізналася про таких гостей, у неї був шок. Як так — пустити цілий табір незнайомців? Бабуся з дідусем, видно, були занадто довірливі і жили часами, коли двері на паличку замикали. Я досі згадую цей випадок, і, чесно, стає моторошно.

Відпустила мене у 5 років саму на річку

Мені було 5 років. Влітку батьки привезли мене до бабусі, а самі поїхали на море. У селі мені подобалося — природа, ягоди, коти, собаки. Звісно, на місці я не сиділа, і бабуся, мабуть, від мене втомлювалася.

Одного разу сусід (йому було років 7) зайшов до нас і каже: «Пустіть Аню зі мною на річку». Бабуся, довго не думаючи, з радістю мене відпустила.

Маленькі діти самі на річці без нагляду дорослих — як вам така картина? Не знаю, про що тоді думала моя дорогенька бабуся, але лавочка закрилася тільки після того, як у річці потонув 6-річний хлопчик. Тоді мене перестали пускати. А я от думаю: невже до трагедії бабуся зовсім не усвідомлювала небезпеки?

З п'яним дідом за кермом

Мій дід до жаху любив хильнути. Якось я знову приїхала на канікули. До склянки дід прикладався щодня. Бабуся сама йому наливала, а потім сварила: «Старий п'яниця, як ти всіх дістав!». У дитинстві мені здавалося, що так усі старі люди живуть.

І ось влітку ми святкували день народження бабусиної сестри. Ви приблизно уявляєте це сільське застілля. Дід того дня напився в дрова, а потім вирішив покататися машиною селом. Добре б він поїхав сам — його життя, його проблеми. Але ні, він узяв мене і ще двох сусідських дітей.

Найцікавіше, що дорослі нас відпустили! Бабуся так і сказала: «Зараз дід вас покатає, весело буде». Ну, звісно, нам тоді було весело. Не знаю, як ми доїхали цілими й неушкодженими, бо діда кидало з боку в бік по всій дорозі. Справжній атракціон вийшов, ми були в захваті.

А зараз я думаю: як взагалі можна відпустити дітей кататися з п'яною людиною? Чим моя бабуся думала? А якби це закінчилося трагедією, хто був би винен? Напевно, під впливом алкоголю розум відняло не лише в діда, а й у баби.