Звідки беруться діти? – син спитав. Довелося говорити правду

«Звідки беруться діти» — мабуть, найнудніше з питань, аж поки воно не прилітає тобі в лоб десь о дев'ятій вечора, коли ти вже лежиш на дивані з чимось міцнішим за чай і просто хочеш подивитися легкий серіал, інформує Ukr.Media.

«Валеро, зайди в дитячу, поясни їм дещо. Я не витягую», — долинуло з коридору. Дружина якраз намагалася вкласти наших синів спати.

Я тяжко зітхнув. Що цього разу? Чорні діри? Чому на деталі від лего так боляче наступати?

«Ні, — каже вона, перестрівши мене у дверях. — Старший цікавиться логістикою. А конкретно: яким саме чином твоя клітина опиняється в моєму животі».

От тобі й маєш. Наш старший зараз у тому чудовому віці, коли мозок працює як промисловий пилосос, а кожна твоя відповідь породжує три нових запитання, ще незручніших за попередні.

Я поплентався до дитячої. Дорогою, за всіма законами жанру, з розгону влупився мізинцем ноги в одвірок. Той самий момент, коли від болю ти на десять секунд стаєш німим буддистом, бо нестерпно хочеться матюкнутися. Поки я виконував беззвучний танець на одній нозі, в голові паралельно завантажувалася стратегія переговорів.

Десь рік тому ми вже обійшлися лайтовою версією. Сказали, що тато і мама міцно-міцно обіймаються, і від цього в животі заводиться нове життя. Тоді це прокотило. Але тепер клієнт виріс і вимагав технічних деталей.

Була, звісно, спокуса з'їхати з теми. Але ж ми всі чудово знаємо, чим це закінчується. Садочок, двір, старші хлопці за гаражами або просто пошуковик, який видасть такий візуал, що потім доведеться роками оплачувати дитині психотерапевта. Тож я вирішив, що краще вже сам попрацюю каналом Discovery. Принаймні так я зможу контролювати наратив.

Сів на край ліжка. Видихнув. І видав базову анатомію без зайвого драматизму.

Сказав, що у чоловіків є свої статеві органи, у жінок — свої. Чоловічий орган це пеніс, жіночій це вагіна. Що в чоловічих виробляється насіння. Ні, не те, що в пакетиках до пива, а зовсім мікроскопічне, сперматозоїди. І коли тато з мамою вирішують, що їм якось занадто тихо живеться у квартирі, вони зближуються, з'єднують свої органи, це насіння потрапляє до мами. Там воно влаштовує шалений марафон, щоб знайти яйцеклітину. Окремо вони нічого не можуть, але разом працюють ідеально, з якого зрештою виходить нова людина.

Далі пішло легше. Пояснив, що спочатку воно розміром з виноградину, потім як мандарин, яблуко, ну і врешті — кавун. І через дев'ять місяців цей "кавун" вимагає виходу у світ, бо всередині вже відверто бракує місця. Отак, кажу, ви тут і намалювалися.

У кімнаті повисла густа тиша. Здається, інформація лягла на підкірку без побічних ефектів і травм.

Я пішов на кухню, відчуваючи себе щонайменше сером Девідом Аттенборо. А трохи згодом прийшла дружина. Сміється. Виявляється, щойно я вийшов, старший задумливо подивився на неї і видав: «Мам, а ти чого сама не розповіла? Не знала, як це працює?».

«Знала, — відповіла вона. — Але тато якось краще в цьому розбирається».