Навіщо в давнину немовлят «запікали» в печі?

Зараз медицина досягла такого рівня, що навіть слабенька та недоношена дитина має шанс на життя. Важко уявити, якими були умови сто років тому. І це настільки відрізнялося, що навіть страшно розповідати.

Якщо дитина з'являлася на світ з малою вагою, мала рахіт або інші хвороби, то повитуха повинна була її «перепекти». Це не умовна назва, а справжній давній обряд пов'язаний з піччю.

Раніше вважалося, що в утробі матері дитина набирається сил, а якщо з якихось причин цього не відбулося, то її потрібно було дотримати в печі, щоб дитина «дозріла». У такому випадку у неї з'являлися б кращі шанси на виживання.

Сучасна людина може обурено вигукнути: «Дитину! У піч?». Чому такий варварський спосіб? Чому саме в піч? Це звучить дико! Але не для слов'ян. Для них піч уособлювала єдність загробного, земного та небесного світів. На печі спали старі та діти, у печі готували їжу, піч давала тепло та життя. Вона займала центральне місце в хаті, і взагалі все життя проходило біля неї.

Саме тому до неї зверталися, коли виникала потреба підтримати того, хто щойно з'явився на світ.

Ритуал полягав у наступному. Дитину загортали в сире житнє тісто, так, щоб вільними були лише ротик і ніс. І тісто теж не було звичайним. Для замішування потрібна була вода, набрана у трьох колодязях. Принести її могла не будь-яка людина, а саме бабка-знахарка. Після того, як дитину запечатували в тісто, її прив'язували до лопати і відправляли в піч. Але не гарячу, а теплу і без вогню, з вугіллям що тліє.

Цей ритуал могла виконати або сама мати, або найстаріша жінка в поселенні. Але завжди потрібні були помічники. Сам процес супроводжувався певними словами та закликом. А іноді й діалогом між учасниками.

Слова, які говорила знахарка, були побудовані з таким ритмом, щоб дитину можна було вчасно вийняти з печі, і щоб вона там не встигла задихнутися. Годинників у той час не було, тому «лікарі» орієнтувалися на інтервал між словами.

Діалог відбувався так:

— Що робиш?

— Пеку хліб, — і при цих словах рухали лопату до печі.

Свекруха відповідала на це:

— Так, пеки, пеки, тільки не перепекти.

І для матері це означало, що потрібно витягувати лопату.

При різних захворюваннях обряди мали свої нюанси.

Щоб позбавити дитину від сухот, знахарка взагалі забирала дитину на ніч. Або мати залишалася з дитиною в неопаленій хаті, і тричі знахарка зверталася до неї з проханням віддати дитину, а хворобу «запекти». За це пропонувала навіть гроші. А щоб налякати хворобу, мати погрожувала навіть пожертвувати дитиною, лише б вигнати хворобу.

Такий обряд використовували поляки, німці, словаки, угорці. Деякі навіть доходили до того, що після запікання віддавали тісто собаці, яка з'їдала його разом із дитиною.

Незважаючи на певні відмінності, завжди зберігалися два важливі елементи — це лопата і піч. Вогонь мав силу зцілення. Цілком ймовірно, що цей обряд мав свій виток — це очищення вогнем. Сучасні дослідники вважають, що таким чином організм загартовувався. Перепади температури сприяли тому, щоб пробудити сили і зробити дитину більш стійкою до хвороб.

Існує велика ймовірність, що після таких способів виживали не всі дитини, але ті, хто вижив, ставали більш витривалими.

За свідченнями деяких очевидців, такі методи практикувалися і в радянський час. У селах, де не було лікарів, відповідальність за діагнози брали на себе бабусі. Вони ж і призначали лікування.

Чи залежало це від особливостей організму, від долі, чи справді допомагала піч — сказати складно. Але є випадки, що ті, хто пройшов «перепікання», справді ставали більш витривалими.

Дослідники давно вже висувають такі гіпотези, що люди, коли перебувають у важких умовах, коли їм доводиться витримувати випробування, вони звертаються до досвіду предків. Саме тоді вони починають звертатися до звичаїв і вірувань. Тобто звертаються до того, що вже колись спрацьовувало і могло допомогти у реальній проблемі. Адже саме так і чинили їхні діди та прадіди.

Піч — це чрево матері, це оберіг від усіх негараздів, це спосіб переродження. Саме тому так багато уваги приділяється печі в народних казках. Піч олюднюється, може не тільки нагодувати, але й укрити від ворогів.

Зараз вже рідко де можна зустріти подібні печі, але діти продовжують народжуватися з хворобами. Медицина пропонує свою альтернативу — барокамери.

Але казки досі лякають непослушних дітей тим, що Баба Яга може посадити на лопату і відправити в піч.